Про пожертви, що складаються за уділення таїнств йдеться в ХІ розділі інструкції «Душпастирське навернення парафіяльної спільноти на служінні євангелізаційної місії Церкви».
Публікуємо повний текст вищезгаданого розділу.118. Темою, що пов’язана з життям парафії та її євангелізаційною місією є пожертва, складена за звершення Святої Меси призначена для священика, що її звершує, та за інші таїнства, що належить парафії (177). Йдеться про пожертву, яка за своєю природою має бути зі сторони жертводавця добровільною дією, її величина зумовлена сумлінням та почуттям церковної відповідальності, а не «сумою до сплати» або «сумою відповідно тарифу», ніби це був би вид «сакраментального податку». Насправді ж, через складену пожертву за звершену Святу Месу «віряни […] беруть участь у благах Церкви та беруть участь […] у її турботі про утримання служителів та ініціатив» (178).
119. У цьому значенні важливо допомогти вірянам усвідомити необхідність охоче брати участь у забезпеченні потреб парафії, які є «їхньою справою» та навчитися про ці потреби спонтанно турбуватись, особливо в країнах, де пожертва за звершену Святу Месу надалі є єдиним джерелом утримання священиків, а також одним із матеріальних засобів необхідних для євангелізації.
120. Згадане усвідомлення вірян буде ефективнішим, якщо пресвітери зі своєї сторони запропонують «зразкові» приклади використання грошей, так само з огляду на їхній ощадливий спосіб життя, без особистих зловживань, як і через відповідне прозоре розпоряджання парафіяльним майном, що спирається не на» планах» настоятеля або малої групи людей, можливо, добрих, хоча абстрактних, але що має на меті реальні потреби вірян, особливо бідних та найбільш потребуючих.
121. У будь-якому випадку, «від пожертв за Месу слід, безумовно, відкидати всілякі натяки на трансакцію чи торгівлю» (179), беручи до уваги те, що «священикам настирливо радиться, аби також звершували Святу Месу в намірі вірян, особливо вбогих, не отримуючи пожертв» (180).
Серед засобів, що можуть дати змогу досягти цієї мети, може бути анонімний збір пожертв, так, аби кожен відчув себе вільним у жертвуванні того, що може або вважає слушним дати, без почуття обов’язку відповісти на чиїсь очікування чи внести визначену оплату.
[177] Пор. Кодекс Канонічного права кан. 848 і 1264, 2°, кан. 945-958; Конгрегація у справах духовенства, Декрет Mos iugiter (22 лютого 1991), затверджений Йоаном Павлом ІІ у специфічній формі: Enchiridion Vaticanum 13 (1991-1993), 6-28.
[178] KКП, кан. 946.
[179] Там само, кан. 947.
[180] Tам само, кан. 945, § 2.
Неофіційний переклад КМЦ за Deon.pl
Зображення: Gazeta K
Складні питання: А що як люди не можуть мати дітей? Подружні пари часто дуже страждають, коли виявляється, що вони фізично не можуть мати дітей. Адже народження дітей – це одна з цілей союзу любові, який знаходить вираження в статевих стосунках. Тому й зрозуміло, коли деякі люди звертаються до лікарів, аби одержати так гаряче бажаних нащадків, і сучасна медицина здатна на багато чудових речей. Але не все те, що можливо з медичної точки зору, є добром. Лікування безпліддя є етичним лише тоді, коли воно враховує людську сексуальність і життя ненародженої дитини. При розгляді цих питань найважливішими Церква вважає такі три аспекти.
Одна Церква – тоді чому існують поділи серед християн?
Складні питання Складні питання. Як розпізнати наближення кінця світу?Як розпізнати наближення кінця світу?
Схожі новини
