Святу Марту зустрічаємо в Євангеліях від Луки та Йоана. Вона мешкала у Витанії разом із сестрою Марією й братом Лазарем (Йн 11, 1-2; Лк 10, 38-39), була господинею дому й не раз давала прихисток Ісусові та Його учням.
У знаному епізоді з Лк 10, 38-42, Ісус ніби журить святу Марту за служіння, але насправді Він не применшує сенсу її «клопотання», а доповнює його, вказуючи на справжнє джерело всілякої дії (див. Йн 15, 5).Уболіваючи за хворого брата, Марта й Марія посилають по Ісуса, просячи прийти й оздоровити Лазаря (див. Йн 11, 1-3). Хоча Марта і її рідні обдаровані любов’ю (див. Йн 11, 5), їм необхідно пережити випробування та смерть брата, щоб явилася Божа Слава (пор. Йн 11, 4). Так Марта зростає у вірі та стає спроможна визнати, що Ісус – Христос, Син Божий (див. Йн 11, 27), і стати свідком воскресіння Лазаря (див. Йн 10, 38-44). Саме тому святу Марту вважають прикладом справді побожної людини.
Із її дому Ісус урочисто ввійшов до Єрусалима (див. Йн 12, 1-2, 12-18; Мк 11, 1-11) і саме з Витанії вознісся на небо (див. Лк 24, 50-51). За переказами, після вознесіння свята Марта переселилась на терени сучасної Франції, де й померла.
Зображають святу в простому вбранні, часто в євангельських епізодах. Атрибути – кошик із хлібом, дерев’яна ложка, глечик, ключі, книга.
Покровителька домогосподарок, кухарок, прибиральниць, власників готелів.
Уклала Юлія Бойко