Помер єпископ Мілан Шашік

Як повідомляє офіційний сайт МГКЄ, ще 12 липня владика Мілан Шашік очолив Літургію у з нагоди храмового празника Апостолів Петра і Павла у с. Верховина Бистра Великоберезнянського району.

Детальніша інформація про причини та обставини смерті владики наразі відсутня, повідомляє depo.Закарпаття.

Владика Мілан Шашік очолював Мукачівську греко-католицьку єпархію як Апостольський Адміністратор від 12 листопада 2002 року, а 17 березня 2010 владика Мілан був призначений правлячим єпископом-ординарієм.

Біографічна довідка:

Народився 17 вересня 1952 року в селі Легота біля міста Нітра у Словаччині. Став п’ятим сином у родині землеробів Яна Шашіка та Анни Бернатової. Через чотири дні був охрещений у місцевому парціальному храмі св. Анни.

У травні 1961 року приступає до першої Святої Сповіді та першого Святого Причастя в храмі св. Анни разом із усіма однокласниками. Опісля стає міністрантом і прислуговує з багатьма хлопцями під час церковних богослужінь, переважно при Святій Літургії.

12 березня 1963 року в парафіяльному храмі приймає таїнство Миропомазання з рук єпископа др. Амброза Лазіка з Трнави, титулярного єпископа Аппійського (наступника в титулі блаженного Теодора Ромжі).

У червні 1968 року закінчив 9 клас основної школи. У липні бере участь у паломництві до храму Пресвятої Богородиці в Левочі на Східній Словаччині: там він уперше був присутній на греко-католицькій Літургії оновленої греко-католицької Церкви, яка вийшла з підпілля.

З 1968 по 1971 рік навчається в середній школі в Нітрі, де в червні 1971 року здобуває атестат зрілості.

31 серпня 1971 року був таємно прийнятий до місійної спільноти св. Вінкентія де Поль (лазаристи) та розпочав новіціят (монашим спільнотам у соціалістичній Словаччині з 1950 року було заборонено приймати нових членів). 17 серпня 1972 складає тимчасові обіти, а 27 вересня 1973 року в провінційному домі сестер вінкентинок в Мендрику (сьогодні Чеська Республіка) складає вічні обіти.

Із 1 вересня 1971 року був офіційно прийнятий до священичої семінарії за направленням Трнавської єпархії. Навчається на Кирило-Мефодіївському богословському факультеті в Братиславі. Тут зістрічається зі студентами-семінаристами Пряшівської єпархії, які теж навчаються в Братиславі, в єдиній семінарії у Словаччині. Почав цікавитися східним обрядом, тому чотири семестри щосуботи відвідував лекції зі східної літургії, співу та історії. Із семінаристами Пряшівської єпархії брав участь в греко-католицьких Службах Божих у парафіяльному храмі Воздвиження Чесного Хреста в Братиславі (сьогодні кафедральний собор Братиславської єпархії греко-католицькї Церкви).

2 червня 1976 року єпископ Юліус Ґабріш, апостольський адміністратор Трнавської архієпархії, висвячує його на диякона. 4 червня він єдиний раз служить як диякон греко-католицьку Літургію в храмі Воздвиження Чесного Хреста. А 6 червня того ж року на свято Зіслання Святого Духа був висвячений на священика у Братиславському соборі святого Мартина разом із іншими 36 дияконами із усіх єпархій Словаччини (окрім Пряшівської єпархії). Святитель той самий– владика Юліус Ґабріш.

Першу святу Літургію звершив у базиліці Семиболісної Діви Марії, головної покровительки Словаччини в Шаштині. У своєму рідному селі вперше служив за участю тисячі людей з околиць у неділю 13 червня 1976 року.

1 липня 1976 року призначений помічним священиком в Леопольдові із філією в Червеніку. Окрім відправляння Літургій, проводить офіційно катехизацію дітей у школі та підпільно працює з молоддю. 15 жовтня 1977 року був переведений помічним священиком до Преселан із філіями Грушовани, Коніаровці, Белінце, де багато працював із молоддю, дітьми, міністрантами. Проводив літні табори в Польщі з євангелізаційним рухом Оаза. Тут також починається і праця з Неокатехуменальною дорогою. Багато сповідає, до прикладу, в час Першої п’ятниці до сповіді приходило понад 500 осіб.

Через два роки переведений помічним священиком до парафії Ступава з філіями Масть та Борінка. Влітку 1980 року організовується перша Оаза в Словаччині, але відразу відбувається перший допит державною безпекою у Братиславі. Погрози з боку органів закінчились відібранням у жовтні 1981 року державного дозволу працювати в Західнословацькому краї.

Із 1 листопада 1981 року призначений адміністратором парафії в гірському поселенні Банська Бела при Банській Штявниці в Середньословацькому краї. Окрім цього, обслуговує ще парафію Годруша-Гамре. Опісля допомагає в Банській Штявниці та адмініструє Антол (сьогодні Святий Антон).

У січні 1986 року після погроз поліції отця Мілана переводять до однієї з найменших парафій єпархії – Висока при Банській Штявниці, де мешкало 157 жителів, в її філії Декиш – 240 жителів (220 католиків та 20 євангелистів), а в Копаниці – менше 150 жителів (40 католиків та 110 євангелистів). Три з половиною роки минуло між дуже ревними вірниками, особливо в Декиші.

На початку змін на краще, 15 липня 1989 року, переведений парохом до села Яцовце при Топольчанох. Три філії – Кузьмиці, Тесари та Вельке Бедзани вже тоді мали нові храми. Разом із помічним священиком катехизує велику кількість дітей, проводить Богослужіння, сповідає, євангелізує.

Після змін політичної ситуації вже влітку 1990 року посланий на духовні студії до Риму. 1990-1992 роки – навчання в Терезіяні в Римі. На початку січня 1991 року вперше відвідав Україну (Закарпаття). Влітку 1991 року мав десять тижнів місійного досвіду в Еквадорі. Взимку 1992 року побував у Росії: Москва, Волгоград, Комишин та Енгельс. У червні 1992 року закінчує навчання в Римі – отримує ліцензіат із богослов’я. Бере участь у Генеральному зібранні отців лазаристів у Римі. Тоді ж отримує запрошення працювати в Апостольській Нунціатурі в Києві.

19 серпня 1992 року приїжджає в Україну, на Закарпаття, у село Довге. Проводить пасторальну службу для словацької спільноти у Великому Березному, Кольчині, Довгому й Лисичові аж до 4 жовтня 1992 року. Між тим бере участь у перепохованні тлінних останків священномученика отця Петра Павла Ороса в Білках.

Із 5 жовтня 1992 року до 5 липня 1998 року працював в Апостольській Нунціатурі в Києві. Виконуючи службові обов’язки, об’їздив майже всю Україну, супроводжував Апостольського Нунція, перекладав. За цю працю в нунціатурі 9 жовтня 1998 року о. Мілана нагороджено Папським орденом “Pro Ecclesia et Pontifice”.

Часто навідувався на Закарпаття, допомогав у пасторальній службі, певний час навіть щосуботи та щонеділі. Брав участь у святкуваннях 400-ої річниці Берестейської унії та 350-ої річниці Ужгородської унії. З січня 1994 до липня 1998 року також служить для чеської спільноти в Києві.

Після закінчення праці в Нунціатурі повернувся до Словаччини, де став настоятелем спільноти отців лазаристів у Банській Бистриці, директором новіціату. Викладав у Банськобистрицькій семінарії в Бадині. В цей час часто навідувався в Україну та допомагав у пасторації.

Із серпня 2000 року знову посланий на Закарпаття та призначений настоятелем спільноти отців лазаристів і парохом у Перечині для римо-католиків. Із двома співробітниками обслуговував ще й Тур’я Ремети, Оноківці, Гута, Великий Березний і Забрідь, а також і греко-католиків. У Заброді збудував новий храм.

12 листопада 2002 року призначений за єпископа для греко-католиків Закарпаття – Апостольським Адміністратором Мукачівської греко-католицької єпархії із осідком в Ужгороді. Хіротонізований в єпископи Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ 6 січня 2003 року в Римі. Уряд прийняв 25 січня 2003 року.

27-28 червня 2003 року за участю владики Мілана та спеціального представника Папи Римського кардинала Роже Чегарає відбулося урочисте перенесення мощей блаженного Теодора Ромжі до Ужгородського кафедрального собору.

28 чевня 2004 року разом із кардиналом Йозефом Томком освятив завершену будову Ужгородської греко-католицької богословської академії та семінарії.

24 вересня 2004 року за наполегливої діяльності владики Мілана було повернено Мукачівській греко-католицькій єпархії єпископську каплицю та частину приміщень єпископської резиденції.

У 2005 році відбувся Євхаристійний конгрес Мукачівської єпархії. Завершальну Літургію разом з владикою Міланом очолив Верховний архієпископ Києво-Галицький, кардинал Любомир (Гузар).

У червні 2006 року за участю владики Мілана в Ужгородській греко-католицькій богословській академії відбулася міжнародна конференція, присвячена сторіччю публікації мукачівського простопінія (ірмологіону) Іоанна Бокшая. Участь у конференції взяли не тільки греко-католицькі, а й православні єпископи.

У 2007 році нагороджений орденом України “За заслуги” ІІІ ступеня.

У 2007 році під головуванням владики Мілана відбулося відзначення 60-річчя мученицької смерті блаженного Теодора Ромжі за участі єпископів із різних країн та областей України.

У 2008 році освятив разом із архієпископом-емеритом Теодором (Мекеріком) із Вашингтону завершену будову семінарійної церкви Перенесення мощей Блаженного Теодора та будинку милосердя.

У 2008 році обраний почесним громадянином Ужгорода.

12 травня 2009 року на запрошення владики Мілана відбулася зустріч єпископів Східних католицьких Церков Європи, в якій взяло участь майже 40 владик, у тому числі кардинал Любомир (Гузар) та Президент конференції єпископів Європи, кардинал Петро Ерде.

У червні 2009 року з ініціативи владики Мілана в Ужгородській греко-католицькій богословській академії імені блаженного Теодора Ромжі відбулася міжнародна конференція, присвячена 60-річчю насильницької ліквідації Мукачівської греко-католицької єпархії та 20-річчю виходу з підпілля греко-католицької Церкви.

У 2009 році прийняв громадянство України.

17 березня 2010 року іменований єпархом Мукачівським та 24 квітня святково введений (інтронізований) на кафедру в Ужгородському соборі Воздвиження Чесного Хреста.

13 квітня 2011 року в переддень 100-ої річниці блаженного священномученика Теодора перенісся до історичної резиденції Мукачівських єпископів в Ужгороді поруч із кафедральним собором.

28 червня 20011 року на запрошення владики Мілана Архієрейську Службу Божу, присвячену святкуванню 100-річного ювілею блаженного Теодора Ромжі, очолив кардинал Леонардо Сандрі, префект Конгрегації для Східних Церков із Ватикану.

У грудні 2011 року з ініціативи владики Мілана на площі Святого Петра у Ватикані поставлена різдвяна ялинка з Великого Бичкова як дар від усіх Церков України.

24 червня 2012 року за участю владики Мілана та Апостольського Нунція Святого Престолу в Україні Томаса Галіксона відбулося перенесення копії чудотворної ікони Божої Матері із базиліки Санта Марія Маджоре, освяченої Папою Римським Бенедиктом ХVІ, до найстарішої церкви Закарпаття – Горянської ротонди.

За цей час владика Мілан освятив 160 храмів та каплиць, висвятив 154 нових єпархіальних священиків.

Джерело: Мукачівська Греко-Католицька єпархія 

Зображення: Хуст Інфо