Чи сприятливо відбивається на долі паломників відвідування святих місць? Чи є в даний час свідчення чудотворних наслідків паломництв? Як бідним і безробітним здійснювати паломництво святими місцями світу?
Паломництво - це один з проявів народного благочестя, поряд з іншими вираженнями релігійних почуттів вірян, таких як почитання мощей, процесії, розарій, медалики і т.д ... Зрозуміло, це не найважливіший аспект духовного життя, проте часто паломництво, відвідування святих місць стимулює людину задуматися про своє життя, про свої стосунки з Богом, допомагає повернутися до інтенсивного духовного життя.
Цьому сприяє перш за все сам досвід паломництва, подорожі, в якому ми відтворюємо, наприклад, досвід Авраама або досвід виходу євреїв з Єгипту. Паломник ставить перед собою ціль і, маючи її перед очима, прямує до неї крок за кроком. В дорозі він має труднощі, нужду, переживає моменти взаємної допомоги та дружби. В дорозі людям легше усвідомити свої обмеження, свою неміч і потребу в інших людях, і в Богові. В дорозі людина вчиться приймати і розуміти слабкості своїх супутників, вчиться милосердя і виходить зі своєї замкнутості.
Християни з давніх часів розвивали ідею духовного життя як подорожі в напрямку до Бога, і тому паломництво до святих місць вважалося важливим аспектом духовності. Подорож до святинь, в яких тим чи іншим способом явився Господь, сприймається як символ подорожі віри. Паломництва отримали свій розвиток після закінчення переслідувань, тобто приблизно з IV ст., коли Церква жила в мирі й поступово люди приходили до переконання, що кінець світу не є неминучим (як християни вважали під час переслідувань). Спочатку паломництва здійснювалися, скоріше, не до святинь, а до святих - монахів і відлюдників. Це були подорожі покаяння з метою отримати духовну настанову. Згодом поширилися паломництва до могил мучеників і святих: християни вирушали до них, щоб вшанувати їх пам'ять і попросити про заступництво.
Паломництво у Святу Землю, по місцях, де відбулося Відкуплення, почалися в IV столітті (принаймні в цей час з'являються перші про них свідчення). Розвиток покаянних практик в Середньовіччі сприяв швидкому зростанню популярності паломництв до Святої Землі, до Риму та в Сантьяго де Компостела.
Безсумнівно, відвідування святих місць сприятливо відбивається на паломниках, якщо вони готові пережити цей глибокий духовний досвід. Однак зробимо важливе уточнення: паломництва і відвідування святих місць не є невід'ємною частиною нашої віри, якими, навпаки, є Таїнства. Згідно з вченням Католицької Церкви, «вираження народного релігійного почуття продовжують літургійне життя Церкви, але не замінюють його: «Вони повинні бути так впорядковані, щоб бути в співзвуччі з богослужінням, з нього якимось чином виникати, до нього приводити народ, бо за своєю природою богослужіння далеко перевершує їх» (SC 13).
Відвідини святих місць не замінять церковних Таїнств, життєво необхідних християнам. Сходження Благодатного огню - це благочестива традиція, яка збирає численних паломників у храмі, однак, з якими чудовими знаками це не зв'яжеться, все ж ніколи не замінить для віруючого Тіла і Крові Христових, якими він насичується в таїнстві Євхаристії. У цьому сенсі, самим святим і бажаним з усіх місць у світі для християн є дарохранительниця з Пресвятими Дарами. Будь-яка людина, навіть нужденна і безробітна, має безперешкодний доступ до цього скарбу, джерела благ. Участь у святій Літургії та Святе Причастя для християнина життєво необхідне; без цього він не буде привитим до лози - Ісуса Христа, не зможе брати участь у Його житті. Долучаючись до цього джерела благодаті, ми отримуємо незрівнянно більше, ніж могли б отримати, навіть коли б знаходились у місцях, де жив Господь Ісус Христос.
Джерело - Католицький оглядач з посиланням на Радіо Ватикану
Важкі питання. Як Церква ставиться до психотерапії і психологів?
Боже передбачення і напередпризначення
