Молитва у житті святого Йоана Павла ІІ

Джерелом енергії, ентузіазму і глибини святого отця були зустрічі з Богом, любов до Христа і впевненість, що Господь любить його. Молитва була повітрям, яким він дихав, водою яку він пив, їжею, яка живила його. Саме завдяки молитві його справи давали плоди.

«Молитва визначала ритм його дня. Перед ранковою Службою молився Розарій у спальні, лежачи хрестом. Далі йшли приватні молитви та роздуми в каплиці і Свята Служба. Перед аудієнціями – адорація. Дорогою на обід – коротке привітання Ісусу. До каплиці заходив перед і після кожного вживання їжі. Молився повною формою Літанії до усіх святих. Дуже її любив. Щочетверга – молитва до Святого Духа. Щоп'ятниці – Хресна дорога в саду на терасі. Коли хотів побути на самоті, коли мав якусь проблему, котрою хотів поділитися з Господом Богом, то виходив на терасу і молився», – розповідає у книзі «Вівторки любив найбільше» Його Високопреосвященство,  архієпископ, митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, котрий протягом дев’яти років був другим секретарем Папи Йоана Павла ІІ .
Молитва була його природою, він був з’єднаний із нею протягом усього дня.

«Коли йшов на богослужіння, коли їхав до зали чи у парафію, навіть дорогою з дому впродовж цих кількох хвилин завжди був занурений у молитву: перебув десь далеко він нас, відключений від усього. Таких хвилин були десятки за день. Ми знали, що не можна заважати Святішому Отцю, бо він перебуває з Господом Богом, з'єднаний із незвичайним чином», – наголосив архієпископ Мокшицький.

Особливе значення у житті Йоана Павла ІІ мала Хресна дорога.

«Відправляв її щоп'ятниці протягом усього року. Це було для нього пережиттям Страстей Христа-Спасителя, який віддав за нас життя, відкупив нас. Це був певний вотум Святішого Отця за дар Відкуплення. Це за його дорученням у садах на даху папських апартаментів з'явилися стояння Хресної дороги. Там найбільше любив її відправляти», – розповів митрополит Львівський.

На одній із зустрічей із молоддю Святіший Отець Йоан Павло ІІ сказав, що молитва є діалог із Богом.

Під час трагедій, воєн, катастроф він ніколи не панікував, а промовляв: «О, Боже…» і йшов до каплиці молитись. Відомо, що умертвіння плоті Войтила практикував, ще будучи архієпископом Кракова, і продовжував спричиняти собі фізичний біль і після обрання на Папський престол. Співробітники архієпископської резиденції в Кракові знали про це, не дивлячись на те, що кардинал Войтила старанно це приховував.

Ці та інші, раніше не відомі моменти приватного життя Понтифіка описує польський монсеньйор Славомір Одер, який керував справою про беатифікацію покійного Папи Римського Йоана Павла ІІ. «Його найближче оточення і в Кракові, і у Ватикані чуло, як Кароль Войтила бичує сам себе. Часто він проводив усю ніч на голій підлозі. У його шафі, окрім сутан, був спеціальний гак, на якому висів ремінь для самобичування, – пише монсеньйор Одер. – Цей ремінь Папа привозив із собою і в Кастель Гондольфо (літню резиденцію в околицях Рима», – продовжує монсеньйор Одер.

Під час Великого посту Папа не їв м’яса і солодощів, хоча дуже любив їх. Через строге дотримання Великого посту завжди худнув перед Пасхою. Понтифік також постив перед висвяченням священиків та прелатів і перед іншими важливими заходами.

Йоан Павло ІІ часто говорив, що найважливішим для нього є молитва, а не інші справи. Молитва з високо піднятими, як у Мойсея, руками, який просить Бога в різних намірах Церкви, людства і світу. Папа багато молився також і за себе.

Щовечора Йоан Павло ІІ підходив до вікна, щоб благословити Рим і весь світ, пастирем якого він був. Часто вставав уночі і йшов до каплиці, там напівголосно звертався до Бога, інколи співав. Коли був молодший, молився лежачи хрестом у каплиці або у себе в кімнаті.
Йоана Павло ІІ не розділяв час для молитв і для роботи. Він молився за кожним заняттям. Ідучи на аудієнцію, молився за людей, яких мав там зустріти. Молився за них і після аудієнції. Молився під час аудієнції, коли хтось інший виступав із промовою. То була його духовність – постійне єднання з Господом Богом.

Будучи ще єпископом, Кароль Войтила усамітнювався для реколекцій, щоб максимально зосередитися і налагодити контакт із Творцем. Він обирав мальовничі місця, де була можливість побути на самоті. Вже у Ватикані реколекції Папи проходили з Римською Курією, вони тривали шість днів. Тоді Папа зберігав абсолютне мовчання, він був зосереджений також і під час вживання їжі. Нікого не приймав, молився в приватній каплиці. Це були для нього святі дні – дні повного єднання з Богом.

Папа був містиком – людиною, зануреною в Бога. Вмів говорити до Нього, але над усе вмів слухати, чого ж Бог хоче від нього, і виконував Його бажання. Це підтверджує і архієпископ Мокшицький: «Він виключався і не реагував на оточення. Йому не перешкоджали галас, шум, люди навколо нього.  Коли ми вранці разом із гостями приходили на Божу Службу, то зустрічали Святішого Отця, який стояв на колінах, на клінчику. Це справляло велике враження, зворушувало. І не тільки його постава. Від Святішого Отця променіли сила і святість».

Вивчаючи життя молитви святого Йоана Павла ІІ, кожен із нас може поглибити свій зв'язок із Богом.

Максим Железницький

Зображення: rzeszow.tvp.pl