Спомин Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії

Першим про Серце Марії написав св. Лука в другому розділі Євангелія від Луки. Він робить це двічі. Вперше, коли згадує, як до ясел народженого Ісуса прийшли поклонитися пастухи: «Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (Лк 2, 51). Удруге – в сцені повернення 12-річного Ісуса з Єрусалима до Назарета: «І він пішов із ними й повернувся до Назарета, і був слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці» (Лк 2, 51).

Пізніше (особливо у ХІІ ст.) ці євангельські сцени стали натхненням для багатьох святих. Зокрема св. Ансельм, св. Бернард із Клерво, а пізніше й інші звернули увагу на Серце Марії, вшановуючи її у своїх молитвах. Культ Серця Марії розвивався паралельно з розвитком культу Пресвятого Серця Ісуса, і спричинився до цього св. Ян Євд (XVII ст.), називаючи Серце Марії Найсвятішим Серцем Марії, або Найсолодшим Серцем Марії. Саме відтоді почали з’являтись образи Серця Ісуса та Марії.

Велику роль у культі Серця Марії відіграли Її об’явлення св. Катерині Лябуре 1830 р. в Парижі, де на об’явленому Чудодійному медальйоні було зображено Серце Марії. В 1836 р. настоятель паризького храму Матері Божої Переможної, поширюючи культ Серця Марії, створив спеціальне братство.

Найбільшим внеском у розвиток культу Серця Марії була догма Папи Пія ІХ 1854 р. про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії. А об’явлення Марії у Фатімі 1917 р., де Вона просила про винагородження за гріхи світу через прийняття Причастя в п’ять перших субот місяця, дало початок ще більшому культу Непорочного Серця Марії.

31 жовтня 1942 р. Папа Пій ХІІ присвятив усе людство Серцю Марії і встановив літургійний спомин Серця Марії на 22 серпня – закінчення октави Внебовзяття, з метою випросити у Бога миру. Але в новій літургійній реформі спомин Серця Марії був знову сполучений з урочистістю Серця Ісуса, і тепер ми його святкуємо наступного дня після урочистості Серця Ісуса.

Отець Віталій Квапіш

Зображення: Wortal Jana Pawła II Wielkiego - Pokolenie JP2