Папа про соціальні та інші виклики кримінального права

Про це пише Vatican News. 

«Висловлюю моє визнання за ваше служіння суспільству і за ваш внесок у розвиток справедливості, що шанує гідність та права людини», – мовив Святіший Отець на початку своєї промови, приймаючи у п’ятницю, 15 листопада 2019 року, у Ватикані учасників ХХ-го Конгресу Міжнародної Асоціації Кримінального Права. «Бажаю поділитись із вами, – додав він, – кількома думками, які турбують також і Церкву в її місії євангелізації та служіння справедливості і мирові».

Актуальний стан карного права

Впродовж десятиліть, дякуючи також і внескові інших дисциплін, кримінальне право ввібрало у себе різні знання, пов’язані з деякими юридичними проблематиками, аби ще краще виконувати служіння у карній сфері. Однак, незважаючи на цю епістемологічну відкритість, карному праву не вдалось уникнути загроз, які в наш час нависли над демократіями та повноцінним функціонуванням правової держави.

З іншого боку, як зазначив Святіший Отець, карне право занедбує конкретні дані дійсності і, таким чином, приймає виключно спекулятивний образ.

Два важливі аспекти сучасного контексту

Далі Єпископ Риму вказав учасникам Конгресу криміналістів на два важливі аспекти сучасного контексту, пов’язаного із карним правом. Спершу, він виокремив ідолопоклонство ринку. Немічна, вразлива людина є беззахисною перед інтересами обожественного ринку, які стали абсолютним правилом. Сьогодні деякі економічні сектори користуються більшою владою, ніж самі держави: це реальність, яка стає ще очевиднішою в часи глобалізації спекулятивного капіталу.

«Принцип максимізації прибутку, відокремлений від будь-яких інших зауваг, призводить до моделі виключення, яка жорстоко поводиться із тими, хто в даний час переживає соціально-економічні труднощі, в той час, як майбутні покоління приречені, аби сплачувати екологічну ціну», – наголосив Папа, додаючи, що в таких обставинах, перше, над чим повинен застановитись кожен юрист нашого часу, є те, як він може своїми знаннями протидіяти цьому феноменові, що піддає ризику демократичні інституції та сам розвиток людства. Серед конкретних викликів, які сьогодні стоять перед кожним криміналістом, Папа виокремив необхідність стримування каральної ірраціональності, яка виявляється, серед іншого, у масовому ув’язненні, переповненні та тортурах у в’язницях, свавіллі та зловживанні з боку в’язничного персоналу, розширенні сфери покарання, криміналізації соціального протесту, зловживанні превентивним ув’язненням та відкиненні найелементарніших карних та процесуальних гарантій.

Другим аспектом, на який звернув увагу Святіший Отець є ризики кримінального ідеалізму. На його переконання, одним із найбільших сучасних викликів кримінальної науки є подолання ідеалістичного бачення, яке намагається ототожнити обов’язкове із дійсністю. Адже, накладення санкції не може бути морально виправданим лише бажанням зміцнити довіру до нормативної системи та зміцнити очікування, що кожен індивід бере на себе якесь зобов’язання у суспільстві та поводиться відповідно до того, як від нього очікується. Тому, кримінальне право не може не брати до уваги елементарні дані нашої дійсності.

Соціальна шкода економічних злочинів

Далі Глава Католицької Церкви звернув увагу присутніх на одне із частих упущень кримінального права, що є наслідком вибірковості покарання, а саме на незначну увагу, або взагалі її відсутність, щодо злочинів впливових людей, зокрема, макро-злочинність корпорацій.

Світовий фінансовий капітал є джерелом тяжких злочинів не лише проти власності, а й проти людей та навколишнього середовища. Йдеться про організовану злочинність, що несе відповідальність, серед іншого, за надмірну заборгованість держав та розкрадання природних ресурсів нашої планети. За словами Святішого Отця, кримінальне право не може стояти осторонь, коли панівне становище використовується для експлуатації інших та завдає шкоди колективному добробуту.

Мова йде про злочини проти людства, якщо вони провадять до голоду, до бідності, до вимушеної міграції і до смерті з причини хвороб, екологічних катастроф чи етноциду тубільних народів.

Деякі надуживання владою покарання

Продовжуючи свою промову, Понтифік підкреслив деякі проблеми, які загострились за останні роки, зокрема, він виокремив наступні: зловживання триманням під вартою, мимовільне стимулювання до насильства, культура відкинення та ненависті, фальсифіковане правозастосування.

Крім того, Папа підкреслив, що звернення до «податкового раю» як до засобу, що служить для приховування різних злочинів, часто не сприймається як корупція та організована злочинність. Аналогічно, масові явища привласнення державних коштів залишаються непоміченими або зводяться до мінімуму, ніби вони є просто конфліктом інтересів. Тому він закликав фахівців кримінального права призадуматись над цими проблематиками.

Заклик до відповідальності

На закінчення Єпископ Риму зазначив, що основна мета кримінального права – захист найважливіших юридичних цінностей для суспільства, кожне завдання в цій галузі завжди має суспільний резонанс, вплив на суспільство. Це вимагає і, водночас, передбачає велику відповідальність від кожного виконався правосуддя, від судді до правоохоронця.

Крім цього Єпископ Риму, з одного боку, закликав кожного шанувати приписи права, а з іншого, пригадав, що закон сам собою ніколи не може здійснити мету кримінального права, необхідно, аби він був застосовуваний з огляду на ефективне добро зацікавлених осіб.

Кримінальне правосуддя, що веде до відновлення

У кожному злочині є потерпіла сторона і є два пошкоджені зв’язки: між злочинцем і жертвою та між злочинцем і суспільством. Як підкреслив Папа, що між покаранням і злочином існує асиметрія, а скоєння зла не виправдовує накладення іншого зла у відповідь. Йдеться про справедливість щодо потерпілого, а не про те, щоб засудити агресора.

«У християнському баченні світу, модель справедливості знаходить ідеальне втілення в житті Ісуса, Який, після того, як до Нього поставилися з презирством і навіть з насильством, яке призвело до смерті, врешті-решт, у своєму воскресінні, приносить послання миру, прощення і примирення. Це цінності, які важко осягнути, але вони необхідні для доброго життя всіх», – мовив Святіший Отець, пригадуючи, що наше суспільство покликане прямувати вперед до моделі справедливості, що базується на діалозі та зустрічі. «Не вірю, що це є утопією, але, без сумніву, великим викликом», – додав він, вказуючи на те, що мова йде про виклик, який стосується нас усіх.