7 листопада Церква згадує блаженного Франциска Палау і Кера, пресвітера

Початкову освіту отримав у місцевій школі, в 1828–1832 роках навчався в семінарії, вивчав філософію і теологію. Згодом вступив до Ордену Босих Кармелітів у Барселоні. Церква в Іспанії тоді була переслідувана, та юнак, попри ризик смерті, склав 1833 року чернечі обіти й отримав ім’я Франциск від Ісуса, Марії і Йосифа. Невдовзі йому та братам довелося покинути кармелітський монастир, який спалили революціонери.

Світська влада скасувала всі монастирі, тож Франциск деякий час перебував у пустельні, а 1836 року в місті Барбастра отримав свячення з рук тамтешнього єпископа. Працював на парафії в Айтоні. 1840 року через переслідування мусив емігрувати до Франції, де поєднував життя пустельника з місійною діяльністю, проповідував серед селян і писав духовні листи.

1851 року повернувся в Барселону, де був духівником семінаристів і працював при парафії, де організував «Школу чеснот» – недільні катехизи для дорослих. Світська влада звинуватила його в підбурюванні громадян і заслала на Ібіцу. Франциск використав час заслання для євангелізації, не полишав кармелітської харизми, перебував в усамітнені. Центром його роздумів стала Церква, майбутній блаженний заглиблювався в любов до неї й ширив культ Діви Марії. Заснував орден для світських братів і сестер, із якого залишилися дві жіночі гілки: кармелітки-місіонерки й терезіанські кармелітки-місіонерки.

З 1864 року продовжив діяльність у Каталонії, був екзорцистом, очолював світських кармелітів, для хворих на тиф відкрив госпіталь, допомагав недужим. Залишив по собі твори «Душа, що бореться з Богом», «Мої стосунки з Церквою», «Катехизм доброчесних», конституції. Беатифікований 1988 року.

Зображають блаженного в кармелітському вбранні, використовують фотографії. Атрибути – сувій або книга, хрест, змій під ногами, скеля, Богородиця.