24 вересня Церква згадує святого Герарда Угорського, покровителя вчителів

Герард став ченцем бенедиктинського монастиря, згодом навчався в Болоньї, а по поверненні заслужив таку пошану, що близько 1012 року, попри молодий вік, був обраний абатом. Прагнучи більше заглибитись у пізнання Біблії, покинув монастир і попрямував до Єрусалима. Однак до Святої Землі не дійшов – святий Стефан І, король Угоршини, доручив йому християнізацію країни й виховання свого сина.

1023 року Герард оселився самітником у баконських лісах, звідки через сім років його покликали на єпископа новоутворенної дієцезії Ченада. Був добрим пастирем, піклувався про вкорінення віри в серцях людей, побудував катедральний храм, монастир і школу для майбутніх священників і ченців. Давав добрий приклад євангелізації, молитви й самовідданості в любові та служінні людям. Розбудовував місцеву спільноту.

Після смерті Стефана І (1038) ситуація християн у країні погіршилася, бо ті, хто не визнавав Христової віри, творили неспокій. 1046 року святий Герард мав зустріти в Буді короля Андрія І, аби в його руки скласти долю молодого християнства, але язичницькі заколотники скинули його в Дунай.

У святому поєдналися три форми християнського життя: ченця, апостола й мученика. Залишив по собі кілька листів, із яких до наших часів дійшов лише «Коментар до книги Даниїла, до пісні трьох юнаків у печі вогненній». Культ Герарда був дозволений 1083 року.

Зображають святого в єпископських шатах. Атрибути – митра, пасторал, книга, ікона Богородиці.

Покровитель Угорщини, учителів.