Слухатися більше Бога, ніж людей. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 28 серпня 2019 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Церковна спільнота, про яку йдеться у книзі Діянь апостолів, живе тим багатством, яке надає їй Господь – а Господь щедрий! Вона розростається і стає закваскою попри переслідування. Щоб показати нам цю життєву силу, Лука у Діяннях вказує на знакові місця, як-от притвор Соломона (див. Діян 5, 12), місце зустрічі вірних. Притвор (stoà) – це відкрита галерея, яка слугує прихистком, а також місцем зустрічі та свідчення. Лука звертає особливу увагу на знаки й чудеса, які супроводжують слово апостолів, та велике піклування про хворих, яким вони себе присвячують.

У главі 5 Діянь апостолів новонароджена Церква показана як польовий госпіталь, що приймає найвиснаженіших людей, тобто хворих. Їхні страждання змушують долучитися до справи апостолів, у яких, каже Петро кривому каліці, «срібла й золота нема» (Діян 3, 6), але чия сила – в імені Ісуса. Для учнів, як і для християн усіх часів, хворі – це люди, які сподобилися першими отримати радісне проголошення Царства, вони – це брати, у яких Христос дозволяє нам знаходити й сам знаходить усіх нас (пор. Мт 25, 36.40). Хворі – це привілейовані люди для Церкви, для священницького серця, для всіх вірян. Їх не можна відштовхувати, навпаки, їх належить лікувати, доглядати за ними: вони – об’єкт християнського піклування.

Поміж апостолами вирізняється Петро, який через першість (див. Мт 16, 18) і місію, отриману від Воскреслого (див. Йн 21, 15-17), має перевагу. Саме він розпочинає проповідь керигми в день П’ятдесятниці (див. Діян 2, 14-41), і це він сповнюватиме керівну функцію на Єрусалимському Соборі (див. Дії 15 та Гал 2, 1-10).

Петро підходить до нош із хворими й ходить серед них, як це робив Ісус, беручи на себе недуги й несучи хвороби (див. Мт 8, 17; Із 53.4). Ходить Петро, рибалка з Галілеї, але він дозволяє Іншому явити Себе: це живий Христос, Який робить Свою справу! Так, справді, свідок – це той, хто проявляє Христа чи словами, чи тілесною присутністю, що дозволяє йому бути подовженням Слова, Яке стало тілом в історії.

Петро – це той, хто робить справу Вчителя (див. Йн 14, 12): дивлячись на нього з вірою, ми бачимо самого Христа. Сповнений Духа свого Господа, Петро йде і, навіть якщо нічого не робить, самою тінню стає «ласкою», зціленням, переданням спасіння, виливом ніжності Воскреслого, Який схиляється над хворими. Так Бог виявляє близькість і робить рани дітей «богословським місцем Своєї ніжності» (Ранкова медитація у Домі святої Марти, 14 грудня 2017). У ранах хворих, у хворобах, які заважають тривати в житті, завжди присутній Ісус, це завжди рани Ісуса. Це Ісус, Який кличе кожного з нас доглядати за недужими, підтримувати їх, лікувати їх.

Петрові зцілення викликають ненависть і заздрість у садукеїв, які ув’язнюють апостолів і, прикро вражені їхнім чудесним звільненням, забороняють їм навчати. Ці люди бачили чудеса, які апостоли вчиняли не магією, а іменем Ісуса; але не хотіли цього прийняти й ув’язнювали апостолів, мордували їх. Згодом учні звільнилися, але серця садукеїв були такі жорстокі, що вони не хотіли вірити побаченому. Отоді Петро й прорік, пропонуючи ключ до християнського життя: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Діян 5, 29), – бо садукеї казали, що їм не можна далі так робити, що заборонено зцілювати. «А я слухаюся більше Бога, ніж людей», – у цьому – велика християнська відповідь. Це означає беззастережно слухати Бога, без винятків, без розрахунку; триматися Його, аби бути спроможним укласти союз – із Ним і з тими, хто зустрінеться нам на шляху.

Просімо Святого Духа про силу не боятися тих, хто намагається змусити нас мовчати, зводить на нас наклепи й навіть зазіхає на наше життя. Просімо Його глибоко укріпити нас, аби ми були певні в тому, що дбайливий Господь і Його розрада завжди на нашому боці.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
28 серпня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va