28 вересня Церква згадує пророка Варуха

Він був сином Нерії (Вар 1,1), імовірно, походив зі знатної родини й мав добру освіту. Його брат Сераї служив при юдейському царі Седекії (Єр 51, 59).

Варух приєднався до пророка Єремії близько 605 року до Р. Х., був його секретарем (Єр 36, 4), записував і оприлюднював пророцтва (Єр 36, 8. 10) та наражався на небезпеку за гострі слова правди: мусив переховуватися разом із Єремією й відновити сувій із пророцтвом, який спалив цар (Єр 36, 19.26.32).

Двох пророків ув’язнили під час облоги міста і звільнили після падіння Південного Царства та Єрусалима 586 року. Єремія й Варух перебували при дворі Годолії, за що їх звинуватили в підтримці вавилонських окупантів (Єр 43, 1-3). Вірний супутник, який багато вистраждав, отримав від Єремії пророцтво, що в усіх випробуваннях матиме Господню підтримку (Єр 45).

Про перебування Варуха після 586 року немає однозначних відомостей. Деякі тексти вказують, що пророк перебував разом із Єремією на вигнанні в Єгипті, інші говорять про його діяльність у Вавилоні, де він підтримував дух і віру свого полоненого народу.

Книга Варуха містить покаяльну молитву вигнанців (Вар 1, 15-3, 8), слово мудрості (3, 9-4, 4), голосіння Єрусалима зі словом утіхи (4, 5-5, 9) та лист Єремії, який у деяких виданнях Біблії винесений окремо.

Про смерть пророка нічого не відомо. З апокрифів можна дізнатися, що ним цікавилося ранньохристиянське середовище.

Пророка часто зображають поруч із Єремією, як секретаря. Атрибути – сувій або книга.