Вацлав (або ж В’ячеслав, бл. 907–929) походив із роду Пржемисловичів, його батьками були християнський князь Вратислав І і язичниця Драгомира. Виховувала хлопчика бабуся, свята Людмила, перша чеська мучениця, яка прищепила йому віру в Христа.
Вацлав навчався в латинській школі в Будчі (нині Чеське Будейовіце). Коли юнак повернувся на княжий двір, його християнська освіта й аскетичні практики стали приводом для глузування. 921 року помер його батько, а під час правління матері загострилися конфлікти з сусідами. 924 року Драгомира передала панування синові. Молодий князь, наскільки було можливо, намагався підтримувати мирні стосунки з довколишніми володарями. На своїх землях поширював християнство, переніс мощі бабусі в празьку базиліку, будував каплиці та храми (наприклад, святого Віта в Празі), піклувався, аби не бракувало священників.Перекази розповідають про надзвичайну побожність Вацлава: під князівським вбранням він носив волосяницю, часто брав участь у Службах Божих, щодня молився у храмі, був прихильний до бідних (навіть сам заносив хворих до покоїв і доглядав за ними), був милосердним і пробачав тим, кому загрожував смертний вирок. Однак не міг уникнути війни, бо за його правління князівство було поділене. За легендами, в одному з походів навколо Вацлава з’явилося військо ангелів – і ворог відступив.
929 року в день спомину Косьми й Даміана молодший брат Болеслав запросив Вацлава на Месу в Будчі, а назавтра підступно вбив його біля дверей храму. Князя поспішно поховали, проте це місце стало славитися чудесами, і 936 року тіло Вацлава перенесли у празький храм святого Віта, що тоді дорівнювало канонізації. Його культ швидко поширився, особливо на теренах Польщі.
Зображають святого в царському вбранні й обладунках, інколи на коні або серед ангелів. Атрибути – корона, стилет, яким його вбили, труна, яку несуть ангели.
Покровитель Чехії.