Двоє парафіян у парафії св. Антонія склали довічні обітниці у Францисканському Ордені Світських

Святий Франциск вже за свого життя був живим прикладом євангелічного життя. Саме тому стільки людей, дивлячись на нього хоче і тепер іти тою самою дорогою до святості вступаючи до францисканських орденів: чоловічого або жіночого. Але вступити до монашого ордену можуть тільки люди вільні від родини. А що робити світським, які вже заклали родини, але які теж відчули покликання, почули голос Бога і хочуть іти за Ним, наслідуючи Христа?

«Асоціація, члени якої, живучи в світі беруть участь в дусі якогось монашого інституту, під керiвництвом того ж інституту ведуть апостольське життя і прямують до християнської досконалості, називають Tретіми Oрденами або дають відповідну назву» (канон 303 «Кодексу Канонічного Права» від 1983 р.) Цей канон є правомірний також для Францисканського Ордену Світських, котрий історично є Третім Францисканським Орденом.

Ще у 1221 році, за життя Франциска, був закладений Францисканський Орден Світських. Це тепер його так називають. А в час його створення, це був орден Братів і Сестер від Покути. Чому від покути? В грецькому перекладі Старого Завіту, а також в Новому Завіті, для визначення «покути» використовується поняття metanoia. Слово це у грецькій мові, поза значенням релігійним, означає переміну якогось переконання або постанови чи попередньо прийнятого плану діяльності в добрі чи злі, а також скруху, самозасудження, самопокарання з допомогою постів, самобичуванняі добровільне відкинення тілесних утіх. Тобто можемо тлумачити «покуту», як навернення або повернення до Бога. Це навернення має бути щирим і спричиняти переміни в житті. Отже Брати і Сестри від Покути (тепер Францисканський Орден Світських) є людьми, які обіцяють Богу усе своє життя навертатись до Бога перемінюватись зрікаючись зла у всіх його проявах. Ця дорога їх неодмінно змінює і вони, як їх отець Франциск ідучи дорогою зречень стають прикладом наслідування для інших. Бо зречення задля любові до Бога породжує ще більшу любов, яка може розпалити серця інших.

Францисканський Орден Світських – це не суспільна організація, це спільнота людей, яких об’єднує любов до Бога, але така, що вони готові скласти довічні обітниці Богу (інакше професія) жити Євангелією Пана нашого Ісуса Христа, дотримуючись Регули Францисканського Ордену Світських. Професія є ласкою і даром Святого Духа, бо тільки через Його натхнення можна бути покликаним до життя в любові в нашому світському стані. Кожне францисканське покликання є євангелічно-францисканським, через те, що Франциск розважав своїм життям Євагелію і нею жив. Завданням францисканців є вчитися у Франциска такого способу життя, прийняття його в своєму житті і керуватися тільки Євангелією Ісуса. Святий Франциск на щодень жив словом Божим, кожен день починав з нього. Кожен його вчинок був щирий і правдивий. Коли він почув слова Ісуса: «Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»(Лк. 18, 22), то так і зробив. Відмовився від усіх багатств і вигод і почав жебраче життя монаха. Він радикально слухав Бога. Цей принцип лежить в основі францисканського покликання і досі притягує.

Ось коротке визначення чим є професія:

1. Професія – це складання обітниць життя францисканською духовністю.

2. Зобов’язання до співпраці людини з Богом у виконанні визначених завдань, до яких вона покликана Богом. Складання професії (довічні обітниці) – це справжнє свято, це також наслідок попередньої активної участі в житті спільноти і свідомого рішення наслідувати нашого отця Франциска. Ця подія підтверджує діяння Бога, стає моментом, коли приходить відкуплення. Саме така подія і відбулась у нашому костелі 23 вересня 2017 р. Двоє парафіян – Ірина Джана та Ігор Парапанов – склали довічні обітниці (професію), обіцяючи у своєму світському стані все своє життя наслідувати Христа і йти дорогою Євангелія як святий Франциск.

Вони доповнили вже давно існуючу Львівську братерську спільноту Францисканського Ордену Світських зі своїми традиціями і історією. Надзвичайним було в цей день те, що о. єпископ Едуард Кава, якого ми запрошували заздалегідь, знайшов для нас час і погодився звершити цю урочисту Mесу. Саме він був тим, хто приймав цих двох кандидатів до новіціату, в той час як о. Христофоp Пельц був тим, хто надихнув їх і додав відваги зробити перший крок до початку формації. Співслужили Святу Месу і були з нами в такий важливий для спільноти момент: бр. Станіслав Кава, Делегат Братів Менших Конвентуальних в Україні і бр. Славомір Бистрий, духовний асистент місцевої спільноти.

Тепер вони знають, що вони не самі нa цій дорозі і долучились до великої спільноти послідовників святого Франциска, котрі як і вони вибрали колись дорогу євангелічного життя і чинять так як чинив він, люблячи Бога, несуть у світ Мир і Добро. Повірте це дорога, якою варто іти «Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11, 30).

Джерело: antoni.lviv.ua