100 років Згромадженню Сестер Бенедиктинок Місіонерок

Виразом вдячності за 100 років існування Згромадження були дари, принесені до вівтаря.

Наймолодші діти принесли квіти – символ краси та любові, з якою засновниця Згромадження пригортала усіх сиріт. Як вираз вдячності за нові покликання та розвиток Згромадження, сестри принесли коровай та орнат — дар для кафедрального храму. На знак жертовності та самозречення сестер, які в перші роки Згромадження працювали в Луцьку, Ковелі, Горохові, Березному, Левачах та Ківерцях, було принесене в дарах колосся пшениці.

Після завершення Служби Божої відбувся концерт. Спів наблизив присутнім постать святого Бенедикта, відважного юнака, який покинув навчання і кар'єру й пішов за покликом серця. Прислухаючись до голосу Бога, він був учителем духовного життя, що повів за собою багатьох людей і став батьком західної цивілізації. Музика розповіла і про матір Ядвігу, яка, слухаючи Божого Слова і споглядаючи Христа, відкрила Серце Господа як мету своєї любові й наслідування. Захоплена Божою любов'ю, мати Ядвіга прагнула, щоб це Серце любили й наслідували Його лагідність і покору у спільноті, яку вона заснувала.

Наступним етапом святкування було відвідини «Терезінок», де можна було пройти коридорами, якими крокували перші сестри, зайти в кімнату, де жила й відійшла до Дому Небесного Отця засновниця Згромадження. Це незабутні переживання та враження.

На завершення була можливість спільної молитви та запалення свічок на місці поховання засновниці Згромадження матері Ядвіги Юзефи Кулеші (Парк-меморіал вічної слави в Луцьку).

Коротка історія Згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок, яка була представлена зібраним у кафедральному храмі перед Службою Божою.

Згромадження Сестер Бенедиктинок Місінерок постало завдяки вірі, любові, доброті та відкритості на потреби часу його засновниці матері Ядвіги Юзефи Кулеші, яка народилася у 1859 р. в с. Карабелівка, що на Поділлі. Відкривши своє покликання та ідучи за голосом Божого Серця, вона розпочала чернечу формацію у Перемишлі, а у 1902 році в м. Вільно склала перші обітниці. Протягом 1907–1910 років Ядвіга Кулеша перебувала у Римі, де приєдналася до блаженної Матері Колумби Ґабріель, яка у 1908 р. заснувала Згромадження Сестер Бенедиктинок Милосердя.
У 1912 р. вона повернулася на рідну землю, щоб заснувати тут філію римського згромадження, однак Боже Провидіння вирішило інакше. Допомагаючи пані Ядвізі Александрович в організації та веденні дитячого притулку для дівчат, мати Ядвіга кілька років перебувала на Вінничині у с. Деребчинка. З часом, в 1916 році, вони переїхали до Білої Церкви. Вслуховуючись в неустанне прагнення Пресвятого Серця Ісуса Христа, за великої підтримки пані Ядвіги Александрович, мати Ядвіга Кулеша організовує у Білій Церкві дитячий будинок для дітей, котрі залишилися сиротами внаслідок першої світової війни. За кілька років служіння та сумлінної праці з’явилися перші кандидатки до чернечого життя, зокрема дівчата-волонтерки, котрі пізніше теж стали монахинями.
100 років тому, 24 червня 2017 р., у м. Біла Церква, за згодою єпископа Ігнатія Дубовського, відбулася урочистість прийняття до Згромадження перших шести кандидаток, що стало історичним моментом народження нової чернечої спільноти. Саме тому Урочистість св. Йоана Хрестителя вважається днем заснування Згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок. Однак у червні 1920 р., з приводу складних політичних обставин, мати Ядвіга разом із сестрами та дітьми виїхала на Волинь. Згодом тут, на Волинській землі, з’явилися два великих дитячих будинки: у 1921 р. у м. Ковелі, а пізніше, у 1926 р., у Луцьку. Луцький будинок отримав назву «Терезінок» — від імені св. Терези, його покровительки. Він став також Генеральною садибою Згромадження. Дбаючи про майбутнє своїх вихованців, при цьому будинку відкрили швейне училище, даючи можливість отримати професію. Окрім Луцька та Ковеля, сестри Бенедиктинки працювали також у Горохові, Березному, Левачах та Ківерцях, які належали до Луцької дієцезії.
У 1928 р. єпископ Адольф Шельонжек офіційно затвердив Згромадження згідно з дієцезіяльним правом.
Земний шлях матері Ядвіги обірвався на 72-му році життя. Сталося це 5 квітня 1931 р. в Луцьку, в урочистість Христового Воскресіння. Мати Ядвіга була похована 7 квітня на польському кладовищі у Луцьку, яке 1977 р. було перебудоване на Парк-меморіал вічної слави.
Мати Ядвіга Юзефа Кулеша була видатною людиною серед відомих постатей на межі ХІХ-ХХ ст. Вона поєднувала в собі велику любов до Господа, до всього доброго і прекрасного, багатство думок, силу почуттів і переконань. Сестрам чернечої родини, вихованцям дитячих будинків, а також дітям, молоді, дорослим, серед яких жили і яким служили сестри Бенедиктинки, мати Ядвіга прищеплювала любов до того, що прекрасне та добре, а через це – любов до Творця.
«Віддаю своє життя, сили і здоров’я, щоб лише примножити Божу славу та щось доброго зробити на світі», – так говорила наша засновниця. Вона залишила у спадщину Згромадженню бенедиктинську духовність, культ Пресвятого Серця Ісуса, а також апостольську ревність, яка в особливий спосіб проявляється у виховній роботі з дітьми та молоддю, в опіці над дітьми з особливими потребами, дітьми-сиротами, людьми похилого віку.
Під час Другої світової війни сестри, що виїхали до Північної Америки з метою збору коштів на утримання дитячих будинків, не маючи змоги повернутися на Батьківщину, заклали дім у Гангтінгтоні.
Після закінчення війни і встановлення нових кордонів, сестри разом з дітьми з дитячих будинків, якими опікувалися, були змушені виїхати до Польщі. Так у 1939 році з’явився новий дім за межами Луцької дієцезії у містечку Борковіце в Сандомирській дієцезії (тепер Радомська). Несучи скарб віри, сестри запалювали вогонь Божої любові на нових місцях, де розпочиналося їхнє служіння: в містах Пулави, Квідзин, Консковоля, Отвоцк та інших, а також поза межами Польщі – Лівія, Бразилія, Еквадор, Америка.
1 листопада 1979 року Згромадження отримало офіційне визнання та затвердження згідно з папським правом.
Тут, на українській землі, Згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок відродилося у 70-х роках XX ст., завдяки вірі та жертовності с. Клари Стащак, яка, ризикуючи своїм життям в часи переслідувань, закладала нові спільноти. У 1977 році в м. Бар на Поділлі 5 сестер-українок розпочали чернече життя, а через 2 роки склали перші чернечі обітниці.
На даний час в Україні нараховується 12 бенедиктинських спільнот, які знаходяться у Луцькій, Кам’янець-Подільській, Києво-Житомирській та Одесько-Сімферопольській дієцезіях. Сестри займаться дітьми та молоддю, ведуть уроки релігії, заняття співу, випікають облатки та комуніканти, шиють літургійні шати, працюють у дієцезіальних управліннях та опікуються дітьми-сиротами в будинку сімейного типу.
Загалом до Згромадження належать 280 сестер. Є 22 спільноти у Польщі і 20 поза її межами. Крім українських 12– ти спільнот є 3 спільноти в Америці, 3 — в Бразилії і 2 – в Еквадорі. Мати Ядвіга вважала, що наріжним каменем, який підтримує всю будівлю чернечого життя у бенедиктинських спільнотах, є МИР, що латинською мовою звучить РАХ. Від миру з Богом і ближніми, а також із собою, кожна бенедиктинка розпочинає своє чернече життя, і триваючи в мирі, розвиває його в собі і передає оточуючим, а після смерті осягає вічний мир у небі.
Щоб у всьому був прославлений Бог!
Джерело - Луцька дієцезія

По темі:
Подячні урочистості з нагоди 25-ліття служіння сестер зі Згромадження Служниць Пресвятого Серця Ісусового у Золочеві
Храмове свято та 10-річний ювілей відсвяткували у Свидовцях, що на Рахівщині
Чвертьстолітній ювілей сестер йосифіток у Тернополі