50 навернень: Долорес Гарт - зірка Голлівуду, що вибрала монастир

Про це повідомляє Vatican News.

У рубриці про 50 навернень до католицької віри зібрані розповіді про шлях віри визнавців різних релігій та віросповідань. Їх написав о. Конеґо Джон Чарло з Мальти, опублікувавши в місцевому дієцезальному тижневику, а потім на португальську мову переклав та видав окремою книжкою єпископ Валтер Мікаел Ебежер, вислужений ординарій дієцезії Уніон-да-Віторія в Бразилії.

Вибрати шлях життя

Папа Бенедикт XVI, звертаючись до молоді, вказав на два шляхи, які можна вибрати: «Існує два життєві шляхи: здобувати все, що бажаємо, виконувати всі свої забаганки, але це дорога неправди, які нікуди не провадить… Але існує й інша дорога, яка веде до чистого джерела життя. В цьому полягає фундаментальний вибір, який ви повинні зробити. Отож, вибирайте життя, тобто, вибирайте Бога».
Характерний випадок, що підтверджує слова Папи Бенедикта XVI, стався понад 55 років тому, коли молода актриса залишила багатообіцяючу кар’єру в Голлівуді, щоб стати монахинею.

Голлівудська зірка

Хел Валліс, впливовий американський кінопродюсер, страшенно розлючений. Долорес Гарт, молода й красива актриса, відмовляється підписати казковий контракт, який приніс би їй захмарні гонорари. Він намагається переконати, що це унікальна можливість, але Долорес не змінює своєї думки. Продюсер погрожує: «Підпиши контракт, або, запевняю тебе, що більше ніколи не будеш зніматись у Голлівуді». Молода акторка встає, з усмішкою шепоче кілька слів, і відходить, щоб ніколи більше не повернутись. Кілька днів після цього Голлівуд шокувала вістка, що Долорес Гарт, одна з найкращих артисток того часу, що відзначилась в десятках кінофільмів, почала робити кар’єру в мюзиклах на Бродвеї, була заручена з мільярдером-архітектором, залишила все, щоб стати клаузуровою монахинею. Тоді кінопродюсер пригадав слова, які вона прошепотіла: «Бог більший від Елвіса та Голлівуду».

Середовище без релігійних переконань

Доролес Гарт народилась 1938 року й була єдиною донькою сім’ї молодих акторів, які розлучились, коли їй було 3 роки. Дівчинка зростала в середовищі без жодних релігійних переконань. Канікули проводила з мамою, а під час року жила з бабусею та дідусем по материнській лінії в Чикаго. Її послали до католицької школи не тому, що були віруючими, просто ця школа була найближчою до їхнього дому. В школі відкрились її акторські таланти, вона з успіхом пройшла кастинг, а її деб’ютом став фільм-мюзикл з Елвісом Преслі, славнозвісним американським співаком, актором, одним з найуспішніших музикантів ХХ століття. Прекрасні зовнішні дані, елегантні манери, неабиякий талант – все це відкривало перед нею зіркове майбутнє. Її порівнювало із відомою Ґрейс Келлі і так як Келлі, Долорес пішла з кіно, але не задля принца, а щоб увійти в монашу спільноту монастиря Regina Laudis в штаті Коннектикут у США.

Долорес знімалась у десятках фільмів, підписувала автографи, виступала на Бродвеї. У 1960 році вона зіграла роль святої Клари у фільмі «Франциск Асизький». Зйомки проходили Італії й актриса мала можливість зустрітись з Папою Іваном ХХІІІ. «Я Долорес Гарт, – представилась вона. – Я граю Клару!» «О, ні! Ти і є Кларою!» – відповів Папа. Від тієї миті в серці Долорес з’явилось бажання вступити в монастир…

Шлях до затворницького монастиря

Вона вже була знайома з монастирським життям. Коли після 9 місяців мюзиклу на Бродвеї, Долорес була перевтомлена, одна подруга порадила їй спокійне місце серед природи, а саме в монастирі сестер-бенедиктинок, які на певний час приймали дівчат, що шукали духовного спокою й тиші. І відтоді щоразу, коли вона бажала втекти від вихору зйомок, поверталась до цього абатства. Пізніше, в автобіографічній книжці «Слухати вухом серця» вона напише: «Мене не залишало бажання вступити в монастир, щоб знайти Бога».
Заручини, уже готова весільна сукня, наречений будує для них новий дім, продюсери наполягають визначитись із датою шлюбу, щоб розіслати запрошення… Але наречений відчував, що серце Долорес належить не йому і попросив розібратись з цим до весілля. 24-річня Долорес зібрала валізи й залишила Голлівуд. Щоб уникнути публічності вона зберігала свої рішення в таємниці.

Дон Робінсон не намагався зупинити її, ані не вмовляв змінити рішення. Знехтуваний наречений так і не вибрав собі іншу супутницю життя і аж до своєї смерті щорічно на Різдво приїжджав відвідати Долорес у монастирі.

Перші часи в монастирі не були простими. Перейти від голлівудської слави до садових робіт і миття посуду не було легко. «В перший день мого перебування в монастирі я себе почувала так, немов би кинулись на землю з 20-го поверху», – написала пізніше вона. «Однак, – додала, – я відчувала глибокий внутрішній спокій, який досягається тільки тоді, коли виконуємо Божу волю».

Мати абатиса

Понад 55 років Мати Долорес Гарт служить Господеві в клаузуровому абатстві сестер-бенедиктинок. Протягом майже 15-ти років була настоятелькою-абатисою. В інтерв’ю для ватиканської газети «L’Osservatore Romano» вона сказала, що чимало людей не розуміють різниці між покликанням і власним бажанням, а вони не завжди збігаються. «Я завжди хотіла бути актрисою, але мене покликав Бог. Оглядаючись назад, я розумію, що змогла використати Божий дар слухати, який колись допоміг мені стати успішною актрисою. Актор повинен прислухатись до персонажу, роль якого має зіграти. Коли я вступила в монастир, то мене вразили слова святого Венедикта: “Слухай голос Господа твого вухом твого серця”. Монаше життя не передбачає того, аби залишити свої таланти за дверима монастиря. Вони входять разом з нами, щоб знайти Бога. Своїми дарами ми повинні служити одні одним». Долорес Гарт – це людина, що почула Божий поклик і пішла за ним, знайшовши місце, де почуває себе щасливою і повністю реалізованою.

Мати Долорес розповіла, що чимало акторів приходять в абатство, шукаючи відповіді на внутрішні питання, які їх мучать, намагаючись впорядкувати внутрішній безлад та зцілити душевні рани. «Я щаслива, – сказала вона», – що моє покликання до монастиря відкриває перед ними новий особистий шлях, може стати для них можливістю знайти місце, де можна кинути якір і по-справжньому примиритись з Богом. Мої друзі приносять у монастир постійний потік неспокоїв, що переповняє їхні серця. Я залишилась близькою до спільноти акторів завдяки їхній присутності та моїй відданості для».

Мати Долорес допомогла актрисі Патриції Ніл заснувати поруч з монастирем літній театр на 500 місць і намагається допомогти молодим акторам знайти в житті шлях до Бога. Вони залюбки приїжджають до монастиря, де не тільки готують театральні вистави, але й беруть участь у духовних вправах-реколекціях.

Друзі з Голлівуду допомогли сестрам-бенедиктинкам зібрати чималі кошти, що були необхідні для термінового ремонту монастиря, який представники пожежної безпеки погрожували закрити.

Монахиня – член американської кіноакадемії

Мати Долорес дуже зрідка залишає монастир. Карл Молден, що знав її ще з голлівудських часів і був президентом американської кінематографічної Академії, до якої входять актори, режисери, продюсери, видатні діячі кіномистецтва, що відбирають фільми – потенційні кандидати на премію «Оскар», ввів її до складу Академії. Вона є членом з правом голосу при присудженні премії «Оскар».
У 2006 році вона провела кампанію привернення уваги громадськості до захворювання яким страждає сама – периферичної невропатії, ураження нервів кінцівок, які спричиняють гості болів ногах і руках. На знімках часто бачимо її в теплій шапочці або беретці, бо постійно відчуває холод, а друзі радо роблять їй такі подарунки.

За наполяганням місцевого єпископами Мати Долорес написала автобіографічну книжку, потім про її життя був знятий документальний кінофільм «Бог більший за Елвіса», що отримав номінацію на премію «Оскар».

Фільм розповідає історію життя Матері Долорес, кінозірки, що залишила «фабрику снів», щоб беззастережно віддати життя Христові. Щоденне життя монахинь, що складається з молитви й праці, встаючи на молитву о 2-їй годині після півночі, працюючи на полі та в стайні, приймаючи в своє серце тривоги й відчаї сучасного світу, щоб у молитві представити їх Богові.

В одному з інтерв’ю Мати Долорес сказала: «Якщо насправді довіряєш Богові, все зможеш подолати. Покликання – це заклик до любові. Святий Дух завжди допомагає сповнити те, до чого ми покликані. Покликання – це дар, який пропонує Господь, а Він дотримується свого слова. Її життя свідчить красу життя, посвяченого Богові. Сьогодні рішення піти в монастир йде врозріз з усім сучасним середовищем, бо люди намагаються отримати від життя протилежне від того, що пропонує монаше життя. Можу засвідчити, що насправді вартує жити життям, яким я живу в монастирі».

Тим, хто просить у неї поради, зокрема молоді, Мати Долорес Гарт відповідає: «Для кожного покоління покликання є відмінним, бо ж і потреби Церкви є відмінними. Молодь, яка шукає Бога в сьогоднішньому світі, повинна прислухатись до власного серця. Наше століття повинно мати власне вірогідне свідчення».