П’ять цитат кардинала Конрада Краєвського про віру, християнство і служіння

«Віра має бути (...) чудом серед темряви цього світу, серед дивної політики, недоречних законів, які часто виступають проти людини, проти родини, проти держави. У цьому мороці, у цей незрозумілий час кожен із нас має бути доказом існування Бога».«Напевно, так мало статися, аби всі мої найближчі рідні померли – батьки і брат, – коли я був тут, у Римі (...), аби моїми найближчими були покинуті та залишені, що опинилися у тимчасових таборах на Лампедузі, в Остії... Моєю родиною зараз є ті, до кого мене посилає Святіший Отець. Багато з них сьогодні прийшли на мої свячення, я знаю їх. Вони прийшли до мене два дні тому і сказали: “Отче, перестанемо пити на ваші свячення”. І дотримали свого слова. Сьогодні їх було дуже багато у базиліці, а це понад їхню силу: залишатися тверезими, випрати свої речі і прийти на свячення... Це мені показало, що я також маю зректися самого себе; маю зробити щось, що для мене неможливе, аби представляти Святішого Отця, представляти Боже Милосердя».«Хто близько до Господа Бога, той розносить небо на землі. Таким був і залишається Йоан Павло ІІ».«Для Церкви і держави ми найбільш корисні тоді, коли ми святі, коли собою, своєю поведінкою, своїм стилем життя не затуляємо Бога, а, навпаки, “об’являємо” Його і відкриваємо! Коли Десять Божих заповідей стають моїм життям, тоді Господь Бог в мені “дихає”, і це передається всім навколо. Добро спроможне швидко поширюватися і зробити не лише мене прекрасною людиною, а й змінити все навколо мене».«Церкву творить кожен із нас. Від кожного з нас залежить Її краса. Я найпрекрасніший тоді, коли пробачаю. Бо другим іменем Любові є Милосердя».
Опрацьовано КМЦ