Подячне слово нового ординарія Київсько-Житомисрької дієцезії єпископа Віталія Кривицького

Наприкінці цієї Євхаристії в мене на серці є тільки слово подяки. Хочу подякувати всім. Не назву всіх за іменами, але тоді, коли ви почуєте і будете знати: «О, це я!» – то це до вас адресоване. Якщо буду перераховувати всіх, то ми до вечора не розійдемося. І тому, власне, лише в деяких пунктах.
Перш за все хотів би подякувати ще раз і ще раз Нашому Господові, Який постійно мене дивує і ніколи не залишає без батьківської опіки. Тому перш за все Йому велика подяка (оплески).
Хотів би також подякувати моїй мамі. За дар життя і за ту харизматичність, якою вона нас з братом наділила (оплески). Також хотів би подякувати нашому татові, якого Господь покликав трошки більше як місяць тому до вічності, за його тиху, непомітну проповідь, яку ми у своєму житті відкриваємо. А тепер – ще й за його заступництво перед Богом (оплески). Дякую моєму старшому братові, який, може, на самому початку мого служіння мене не завжди розумів, але ніколи не лишав без своєї опіки старшого брата – як колись, у школі, так і сьогодні, тепер уже зі своєю дружиною (оплески). Дякую моїм хрещеним батькам, які також сьогодні присутні тут. А особливо хрещеному та його родині – за їхній живий дар віри, якому вони мене навчили і провели ініціацію в життя цілої Церкви (оплески).
Дякую моїм різним учителям, які були в мене протягом життя. І не лише тим, хто вчив мене якимось предметам – я часом був упертим в отримуванні того, що вони хотіли в мене вкласти. Але перш за все, що вони вчили мене бути людиною (оплески).
Хочу на цьому місці подякувати моєму духовному наставнику, якого я можу навіть назвати другим батьком – отцю Тадеушу Хоппе, вже померлому, але дуже знаному також і в Києві. Він мене хрестив, він уділив мені перші Таїнства Сповіді та Причастя, поруч із ним я пережив свій новіціат, йому на руки я склав свої перші чернечі обіти. І я переконаний, нині заступається на небі за мене (оплески).
Дякую моїм форматорам у семінарії, розпочинаючи від сьогодні вже митрополитові Тадеушу Кондрусевичу, який прийняв мене до Гродненської семінарії. Також усім професорам із Гродного та з Кракова, з салезіанської семінарії – всім, хто вчив мене бути добрим священиком (оплески).
Дякую моїм братам-салезіянам, з якими я прожив двадцять сім років незабутнього яскравого і плідного життя. Не хочу, щоб ви забували про мене, я не забуду про вас. Не забудьте про мене – і Церква не забуде про вас (сміх присутніх, оплески).
Дякую молоді, до якої відчував і відчуваю себе покликаним. У різний час по-різному доводилося працювати безпосередньо з молоддю. Хочу подякувати їм за їхню присутність у моєму житті – і не тільки за те, що слухали, а й що надихали динамізмом, молодим життям. І сьогодні прошу вас: не дайте мені загубитися серед дорослих і поважних вуйків (сміх присутніх, оплески).
Дякую всім, серед кого мені доводилося працювати, служити – парафіянам, робочим колективам; усім, з ким працювали рука об руку, всім, з ким ішли до Господа і будували Царство Боже там, де Господь нас поставив. Нехай продовжує для кожного з нас Своє благословення. Дякую за те, що іноді ви терпіли мене й допомагали мені. Дякую (оплески).
Дякую Святішому Отцеві Франциску – за те, що він почув Божу волю, за його вибір і призначення мене єпископом. Я відчуваю своїм серцем постійно, що я не гідний цього стану – відчуваю це кожним грамом свого невеликого тіла! – але дуже велика подяка. І я буду молитися за нього (оплески).
Хочу подякувати на цьому місці всім, хто допомагав мені у цьому часі підготовки до сьогоднішнього дня, часі, для мене нелегкому. Тим, хто говорив до мене слово – не своє, а Боже; тим, хто ділився цим словом. Тим, хто допоміг так чи інакше – з матеріального боку, з духовного. Коли ви зустрінете в житті випробування, то нехай поруч із вами будуть такі ж певні й добрі люди (оплески).
Дякую Київсько-Житомирській дієцезії, яка протягом довгого часу молилася про єпископа – мені це говорили особисто, писали через інтернет та іншими шляхами. Дякую вам за вашу віру, дякую за вашу молитву і прошу Господа, аби я був гідним вашого очікування і того духу, який ви маєте сьогодні, духу цієї родини, цього дому, про що вже згадувалося сьогодні. Дякую вам (оплески).
Дякую моїм – тепер уже маю право так сказати – братам-єпископам. Дякую за те, що сьогодні ви прийняли мене до своєї спільноти. Дякую за ті слова, які ви говорили як під час підготовки, так і сьогодні – або ще скажете. За всіляку допомогу, яку я від вас отримав і отримаю в майбутньому, дуже сердечно дякую. А я зі свого боку, думаю, разом із єпископом Едвардом Кавою, обіцяю знизити наш спільний середньостатистичний вік (сміх присутніх, оплески).
Дякую всім, хто підготував сьогоднішню урочистість і допоміг у її проведенні. Дякую єпископам, які сьогодні мене рукоположили й уділили свого благословення. Дякую всім – і тут я не в змозі перерахувати! – хто готував храм, готував спів, літургію і все інше. Нехай добрий Господь також вам сторицею за все поверне (оплески).
І всім, хто зібрався на сьогоднішній Літургії, також усім, хто не зміг приїхати сюди – я кажу про священиків, єпископів, а також мирян: дуже сердечно дякую вам за цю присутність у моєму житті. Дуже дякую, що ви поруч. Сьогодні, в урочистість Різдва Йоана Хрестителя, можна сказати, я переживаю свою Вербну Неділю. Тоді, коли дійду до Великої П’ятниці, не залиште мене також (оплески).
Розшифровка за аудіозаписом, упорядкування – Католицький Медіа-Центр

По темі:
«Доброї Вам дороги!» – з проповіді Апостольського Нунція в Україні на хіротонії нового ординарія Київсько-Житомирської дієцезії
У Києві відбулися хіротонія й інгрес нового єпископа-ординарія
Єпископ-номінант Віталій Кривицький відповідає на запитання журналістів (Частина друга)