Біблійний театр. Голос мовчання

Біблія – це збір давніх текстів, який має вартість у всі часи і понад часову. Текст Біблії, який маємо зазвичай в руці, це лише сам текст. Але цей текст виріс з певної історії, осіб і подій. Читаємо текст Біблії як сценарій певної історії, яка втілюється в нашому театрі. Це ми, актори театру, хочемо собою і нашою грою зайняти місце, яке відіграли колись реальні особи в їх історії життя. Віримо, що можемо це зробити, бо відкриваємо певний зв’язок з тими особами, яких граємо. Дякуючи театру, особи, які описані в Біблії стають нам близькими, стають як би нашими предками. Починаємо працю над театром від багаторазового читання тексту Біблії, від того, щоб зрозуміти Її. Творимо театр на основі самого тексту Біблії, намагаючись до мінімуму обмежити те, що в ній напряму не написано.

Представляємо іншим результат нашого пошуку, не маємо жодних інших прихованих цілей, як тільки поділитися нашим захопленням текстом Біблії. Наш театр не конфесійний. Не є проповіддю.  Але не приховуємо, що ми, кожний на свій спосіб, особисто залученні в те, що представляємо.

І ось, наша перша вистава, на яку сердечно запрошуємо «Голос мовчання» на основі євангельських історій від Матея та Луки. Структура самої вистави виглядатиме так:

1. Родовід Ісуса Христа. [Матея, 1, 2-16]
«А Яків породив Йосипа, мужа Марії…» (Мт 1,16)
Великі речі постають з тиші і таким тихим є Народження, яке з волі Отця є тихе і відділене від цілого світу.

2. Надприродне народження. [Матвій, 1, 18-24]
«...і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її». (Мт 1,19)
Голос Бога є мовчазний, людина також мусить йти до того, щоб стати тишею. Мовчання Йосипа, як і голос мовчання Марії - захист таємниці тиші в глибині їхніх сердець.

3. Захарія. Сила мовчання. [Лука, 1, 5-22]
«І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня...» (Лк 1,20)
Мовчання є раєм. В мовчанні ми триваємо в розсвітленні віч-на-віч з Богом. Мовчання для Захарії не було покаранням чи прокляттям, для нього це дар «визрівання» до пророцтва.

4. Благовіщення. [Лука, 1, 26-38]
«Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати….» (Лк 1,29)
Мовчання ніколи не показує ані пишності, ані величності, ніколи нас не осліплює як миготіння галасу, адже воно є простим відбиттям Божої любові, яке дозволяє стати «Господньою слугинею».

5. Відвідини Єлизавети. [Лука, 1, 39-56]
«Величає душа моя Господа,  і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм…» (Лк 1,46-47)
Мовчання спогладання -це мовчання з Богом. Це означає стати перед Богом і показати себе Йому, віддати себе Йому, знищити себе в Ньому, адорувати Його, величати Його, кохати Його, слухати і почути Його, це відпочинок у Ньому. Ця тиша вічності, яка була дана Марії, як цілковите з’єднання ЇЇ душі з Богом.

6. Народження Йоана Хрестителя. [Лука, 1, 57-79]
«…і він став говорити, благословляючи Бога!» (Лк 1,64)
Тільки мовчання може виразити радість входження в глибину Божої таємниці, яку ніколи не вичерпуємо. Як Захарія мовчимо, якщо слова, якими прагне жити наша душа, не виражаються словами землі і тільки після дозрівання нашої душі починаємо говорити.

7. Поклін пастирів. [Лука, 2, 8-14]
«...бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім» (Лк 2,10)
Христос приходить на землю в тиху і спокійну ніч, коли люди сплять, а чувають тільки пастирі, яким об’явилася найбільша радість.

8. Відвідини мудреців зі Сходу. [Матей, 2, 1-9]
 «І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим» (Мт 2,3)
Тишу треба охороняти перед галасом нашого «я», щоб не переплутати те, що належить до Царства Божого від того, що належить цьому світу…

9. Вифлеєм. [Матей, 2, 9-12], [Лука 2, 16-20]
«А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.» (Лк 2,19)
Мовчазне Втілення предвічного Слова в вифлеємських яслах... Приймімо те, що було об’явлене і те, що було занурене в мовчання.

10. Вбивство немовлят. [Матей, 2, 16-19]
«Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике» (Мт 2,18)
Відносини Бога до світу від хвилини його створення, а з впевненістю від  хвилини створення людини, наповнене Його стражданням. Бог є Богом, який підняв ризик…

11. Втеча у Єгипет. [Матей, 2, 13-14]
«І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту». (Мт 2,14)
Чим більш звільнені з самих себе, тим більше наповнені Богом. Мовчання вимагає абсолютної відкритості волі Бога. Маємо чинити як Йосип, покинути все і піти….

12. Дитина.
«Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий» (Лк 1, 32)
Звільни місце для Христа і не дозволь нікому іншому ввійти.Сердечно запрошуємо, 1 лютого о 19:30, Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського у м. Києві, вул. Деревлянська, 13.