Харків називають містом неформальної культури, яка твориться буквально в підземеллі. Незліченна кількість відкритих і таємних закладів для митців, усіляких майстерень завжди вабила творчих особистостей. Та ось уже 2 місяці через воєнні дії сотні тисяч харків'ян залишають свої домівки в пошуку безпечного місця. Для багатьох родин таким місцем стали станції харківського метрополітену. Тут щоденна рутина набуває свого шарму.
Про це повідомляє Карітас-Спес Україна.Виконавчий директор «Карітас-Спес Україна», отець В’ячеслав Гриневич, на власні очі побачив, як змінилася функція метрополітену, і поділився своїми враженнями. Священник спостерігав за тим, як зараз люди організовують свій побут прямо у вагонах та займаються звичними справами. Неймовірно уявляти: кожен вільний сантиметр там перетворюється на повноцінне житло. Віримо, що тимчасове.
Люди облаштували собі спальні місця, виокремили зони для роботи, імпровізовану кухню й навіть простір для дитячих ігор. Хтось читає, хтось грає у комп’ютерні ігри прямо на пероні, хтось бавиться з домашніми улюбленцями. У місті, де зруйновані цілі райони, виник мікровсесвіт під землею, із вказівними розмітками та навіть правилами руху. Це новий соціум із новою культурою спілкування, яка базується на священних цінностях людського життя, наче до війни. Нині, правда, про мирне життя в метро нагадують хіба що рекламні банери.
Отець В’ячеслав Гриневич побував у найбільш обстрілюваних районах — Східному та Салтівці. У підвалі одного римсько-католицького храму спочатку жило 130 людей, зараз там 15 постійних мешканців. Серед тих, хто не захотів виїжджати, — жінки, діти та старше покоління. Літні люди тут, попри обстріли, залишаються позитивними. Колись вони навчилися співати дуже легко і природно. Як дихати. Тепер у піснях звучать нові ноти — звуки вибухів. Мабуть, серед них є й ті, для кого це вже далеко не перша прожита війна. Але вони продовжують співати попри все. Ми підтримуємо місцевих, надихаємося силою їхнього духу і продовжуємо служити людям України. Задля життя й перемоги!
Війна показала, наскільки люди потребують храму Звістка про початок повномасштабної війни, здавалося б, відвернула увагу українського суспільства від болісної проблеми повернення костелу св. Миколая вірянам. Однак трагічні події останніх місяців, чого не можна не помітити, ще більше загострили потребу людей у святині, де вони шукають Бога і Його допомоги, і водночас, гуртуючись навколо храму, несуть допомогу іншим людям. Війна, як жодна інша подія, виявила, наскільки людям у такий складний час потрібен Бог і місце, де Він перебуває.
«Дорогий Боже! Дякую Тобі за все ...». Лист загиблого під Гостомелем
«Якщо Бог нас вивів з пекла, значить має план на нас» - батьки п’яти дітей про порятунок з Маріуполя
Отець Павло Вишковський ОМІ: «Це ще один знак, що Ісус з нами»
Свідчення Він урятував із пожежі Туринську плащаницю «У такі моменти, — каже пожежник-пенсіонер, — думаєш тільки про контролювання вогню, а не про можливу смерть. Однак я знав цінність сакрального полотна».Новини дня
- Останні
- Головні
- Популярні
Схожі новини
