Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Екскурс в історії: середньовічні ідеали трапези

Екскурс в історії: середньовічні ідеали трапези

Одним із найпоширеніших міфів про середньовіччя залишаються жахливі застільні манери. Їсти руками, мати одну серветку на всіх, ділитися келихом із сусідом та сякатися у скатертину – ось неповний перелік «злочинів» гостя на середньовічному бенкеті.
Принаймні, таким є його імідж у сучасній популярній культурі. Однак чи справедливі подібні висновки? Дізнайтесь у тексті від Стефанії Демчук на ресурсі Symbolon, яким застільним манерам вчили у добу середньовіччя!

Бургундський бенкет (і гарні манери), бл. 1470, Berlin, Kunstbibliothek (SMPK), Німеччина

Сказати із точністю, коли «народились» середньовічні застільні манери важко. Однак констатувати їх наявність можливо вже із ХІІ століття, коли зростає кількість манускриптів, пов’язаних із вихованням. Вони свідчать не стільки про зародження етикету, скільки про його активне побутування та статус необхідного для кожної «благородної» людини. Справді, найбільш ранні збірки адресовані еліті (що не дивно, враховуючи вартість одного подібного манускрипту). Значна їх кількість римована – щоб полегшити запам’ятовування.

Ми вже розповідали про ідеал жіночої застільної поведінки, описаної у «Книзі Лицаря Башти», а тепер настав час звернутись і до книг для юнаків. Докладний опис потрібних хлопчикам застільних пропонує автор анонімного трактату, віднайденого у англійському манускрипті з колекції Британської бібліотеки (MS. Harleian 5086), датованого останньою чвертю XV століття. Під назвою «The Babee’s Book or A Little Report of How Young People Should Behave» («Дитяча книга чи маленьке повідомлення про те, як молоді люди мають себе поводити») трактат був опублікований філологом Фредеріком Фурнівалем у добірці «Early English Meals and Manners» («Ранні англійські обіди та манери», 1868).

Бенкет, даний бургундським герцогом у 1473 на честь імператора. Тут добре проілюстровані реалії великих пізньосередньовічних бенкетів - головний стіл з балдахіном та інші столи для менш почесних гостей, спільні блюда з їжею та чаші, гості відрізають ламті, а не відкусують тощо. Amtliche Berner Chronik by Diebold Schilling.Bern, Burgerbibliothek, Mss.h.h.I.3, fol. 170

Цей трактат також був у прозі, але написаний так званою «королівською строфою» («rhyme royale»), запровадженою у англійську літературу Джефрі Чосером. Така строфа складалась з семи рядків, які римувались за схемою ababbcc. Твір, уміщений серед інших трактатів (fol. 86r – 90r) про полювання, дієтетику (з присвятою Генріху V) та ветеринарну медицину.

Алегорія стриманості та нестриманості. За першим (стриманим) столом, гості чемно відпивають з келиха, ріжуть м'ясо на траншуарі та беруть з блюда найближчий до них шматок. Valère Maxime, Dits et faits mémorables, traduction française de Simon de Hesdin et Nicolas de Gonesse, Ms-5196, 1450-1475, fol.76v

Як вести себе юнаку за столом? Як брати їжу та управлятися з нею? Доторкнімось до середньовічного застільного ідеалу!

⚜️ «Ріж свій хліб ножем, а не ламай його. Поклади перед собою чистий траншуар (дощечка з дерева або сухого хліба, яки грав роль індивідуальної тарілки за середньовічним столом), і коли тобі принесуть твою юшку, візьми свою ложку та їх тихо, тільки прошу – не залишай ложки у блюді.

⚜️ Не навалюйся на стіл та веди себе обережно, щоб не забруднити скатертину. Не нависай над своєю тарілко та не пий з повним ротом. Не длубай у носі, зубах та нігтях під час обіду – так нас вчать. Не клади до рота надто багато їжі, щоб ти міг добре відповісти, коли чоловік до тебе звернеться.

Пізньосередньовічний бенкет, де у кожного гостя є ложка та траншуар. Schatzbehalter, GW 10329, Нюрнберг, 1491 р., 86.Figur

⚜️ Перед тим, як відпити, витри свого рота серветкою і твої руки також, щоб ти не забруднив чаші і нікому з твоїх співтрапезників не було відразливо з тобою пити. Так само не торкайся солі у сільниці їжею, але візьми собі трохи солі на траншуар, бо це ввічливо.

⚜️ Не піднось ножа з їжею до твого рота і не бери їжу руками; і якщо тобі піднесли різну їжу, куштуй її чемно; і якщо це блюдо забрали з їжею на ньому та принесли інше, ввічливість вимагає, щоб ти не просив його повернути. І якщо з тобою за столом посадили незнайомих, і тобі принесли чи відіслали смачну їжу, поділись з ними, бо це точно не ввічливо, коли інші сидять поряд з тобою під час їжі, усе їсти самому і бути як скнара, який не удостоює нічим інших.

⚜️ Не ріж свою їжу як селяни, у яких такий апетит, що вони не роздумують над тим, наскільки розумно, своєчасно чи невдало вони ріжуть свою їжу; але, любі діти, завжди знаходьте втіху у чемності та витонченості, і уникай галасливості, як можеш. Коли принесли сир, підготуй чистий траншуар, на якому ти можеш чистим ножем розрізати його; і коли харчуєшся, стеж, щоб добре виглядати, утримуйcя, щоб не ляпати язиком, за що справді здобудеш добру славу за витонченість та добрі манери, і завжди будеш зростати у чесноті.

⚜️ Коли обід дійшов кінця, обітри свої ножі та обережно вклади туди, де вони мають бути, і сиди, доки не омиєш руки, бо так велить чесність. Коли ти закінчив, дивись, щоб встати без сміху, жартівливого чи гучного слова, і йди до столу свого пана та стій там, і не відходь від нього, доки не прозвучать слова подяки [Богу], що завершать [трапезу]».

Цим манерам, вочевидь, мали навчитися юні аристократи, яких батьки, за середньовічним звичаєм, відсилали до дворів інших (часто багатших) феодалів. Цим пояснюється згадка про «пана», до якого хлопець мав повернутися після бенкету.

Як демонструє автор – тримати у чистоті руки, рот, скатертину, ножі та навіть траншуар є найбільш явною ознакою насправді вихованого гостя. Повторюваність таких порад у інших книгах етикету свідчить про одне: ідеал гарних манер не надто змінився за останнє півтисячоліття. Хоча маємо і очевидне покращення – виделку та індивідуальні келихи.

Прочитати повний текст трактату можна тут: The babees' book: medieval manners for the young: done into modern English from Dr. Furnivall's text, Ulan Press, 2012.

Перша сторінка The Babee's Book, MS Bodleian 5086, fol. 86r



Культура Таємниця «Київської мадонни» з метро Цей образ «Київської мадонни» став яскравим і зворушливим уособленням українських матерів, які змушені сьогодні ховатися у бомбосховищах від «визвольної» російської армії. Стрімке поширення цього малюнка часто супроводжується питанням: «Хто автор?». Справді, кому вдалося так тонко відчути і передати безневинність українських матерів із дітьми, які страждають від тотальної світової «стурбованності» і безглуздої жорстокості рашистів по відношенню до українців?
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.