Єпископ Павло Гончарук: «Адвент – це час, аби привести серце до Слова»

Ексцеленціє, останнім часом у медіа все менше інформації про ситуацію на сході України. У якому становищі віряни на тих теренах?Не так давно я відвідав священика, який є капеланом і служить на сході України, перебуває з військовими. Я побачив умови його життя там, поспілкувався з військовими. Це була добра нагода підтримати тих, хто захищає нашу Батьківщину.

Раніше, ще до призначення єпископом, Ви сам їздили на схід як капелан.Так, і під час останнього візиту також відвідав ті місця, де бував раніше. Зустрічався і з військовими, і з цивільним населенням. Був час і на спільну молитву. Особливою ця подорож для мене була тому, що вдалося охрестити хлопця, уже старшого. Його мама давно мріяла про це.Війна, хай скільки вона триває, завжди залишає біль і смуток. Це натхнення та спонука до ревної молитви до Господа, прохання в Нього допомоги та порятунку. Видно, що люди втомлені, надія ослабла. Ситуація досі неспокійна, адже час від часу відбуваються короткочасні обстріли.Якщо у когось Ваші слова пробудять бажання допомогти, то як це можна зробити?Найперше – молитися, жертвувати працю та страждання, постити в намірі припинення війни. Але також є конкретні ініціативи, які охочі можуть підтримати.Під час поїздки ми відвідали село Піонерське біля Маріуполя, там служить подружжя Володимира й Оксани Завадських від Християнської Служби Порятунку. Це подружжя намагається створити оазу для дітей із прифронтової зони, аби вони могли досвідчити нормальне людське ставлення, були забезпечені їжею та одягом. Завадські забирають дітей на вихідні та створюють атмосферу й середовище, де ті можуть поспілкуватись з іншими дітьми, відчути кардинально іншу атмосферу та ставлення. Там немає лайки, проклять.Я дуже вдячний цьому подружжю та всім волонтерам за їхні зусилля. Зараз ми шукаємо можливість придбати для них автомобіль 4х4, завдяки якому можна буде безпечно перевозити дітей із прифронтової зони та не застрягнуть в дорозі.

Як ваша дієцезія переживає час пандемії?Зі слів священиків видно, що пандемія дається взнаки та має різноманітні наслідки. З одного боку, у храмах стало менше людей. Старші особи бояться або не мають сил прийти до парафії, багато вже перехворіло, здоров’я похитнулося. Та можемо сказати, що близько 90 % вірян повернулося до храмів.Пандемія принесла певне потрясіння, яке відкрило справжню картину життя Церкви, можливості та труднощі. Є багато також позитиву. Багато людей завдяки трансляціям Святої Меси чи катехез, перебуваючи вдома, за підказкою друзів, почали більше пізнавати Бога.Також у цей час проявилася креативність багатьох вірян. Наприклад, міністранти однієї парафії постановили щовечора о 20:00 молитися Розарій онлайн. Багато людей також дізналося, що є Радіо Марія та інші католицькі ресурси.

Дякую Богу, що зберіг життя наших священиків. Хоча за цей час ми пережили смерть отця Юрія Зімінського МІС (щоправда, не від коронавірусу), який відбудовував католицьку Церкву в Харкові.

Уже почався Адвент. Чи маєте якісь постанови на цей час?Адвент – це можливість перезапустити своє серце. Подумати: чого воно очікує та шукає? Чим я годую своє серце? Це час, аби знову привести своє серце до Слова, яке стало Тілом. Під час цього Адвенту я вирішив присвятити більше часу читанню Божого Слова, аби глибше, ніж зазвичай, над ним роздумувати. Щоб моє серце було просякнуте Словом і щоб відновлювався справжній образ людини в мені. Тому заохочую і себе, і священиків та вірян до зосередження на читанні Божого Слова.Дякую за розмову! Нехай Бог щедро благословляє у вашому пастирському служінні! 

Розмовляла Аліна Петраускайте