Єпископ Віталій Кривицький про Адвент: розпізнати Христа у наших знедолених братах

Дорогі священнослужителі, богопосвячені особи, брати і сестри у Христі!

Сьогодні, у спільноті всієї католицької Церкви, ми розпочинаємо новий літургійний рік та час підготовки до Різдвяних свят. Адвент – це час очікування. Сьогодні нам необхідно в світлі Божого Слова проаналізувати наші життєві сподівання і віднайти спільну мету, яка об’єднуватиме нас. Бо не можна розпочинати шляху, не знаючи напрямку. Не можна досягнути мети, якщо на певному відрізку дороги ми втратили правильний орієнтир.

Читання І неділі Адвенту цього року говорять нам про речі остаточні. Адже Адвент не є підготовкою до першої зустрічі з Христом (2000 років тому у Його славному Втіленні), яка вже відбулася. Підготовлюючи нас до Різдвяних свят, Адвент одночасно відкриває наші очі на черговий (остаточний) прихід Спасителя в останні часи.

На них наголошує Ісус у так званій есхатологічній промові, яку він не говорив своїм учням наодинці, а, правдоподібно, виголосив у присутності багатьох людей в Єрусалимському храмі. Ці люди, які народилися та жили під римською окупацією, давно вже чекали, що їхня ситуація зміниться. Бо неможливо жити у стані війн та численних змін порядків, які від самого народу вже не залежать. А серед того, що можна було би назвати постійним і певним, це хіба що схід сонця, зоряне небо та зміна пір року. Однак, начебто для ще більшого занепокоєння слухачів, Спаситель передрікає, що навіть ці сили похитнуться і загальна ситуація на всій землі буде ще гіршою, ніж досі. Христос говорить про переслідування, сум’яття, кліматичні катастрофи та заціпеніння людей від страху перед неминучим кінцем. Можна було би запитати, чи ці слова не є вирвані з євангельського контексту? Що вони мають спільного з Благою Звісткою, яка мала би врятувати людство?

Тільки неуважний слухач Божого Слова або людина, яка панічно сконцентрована на власній безпеці, може не зауважити найголовнішого. Яскравішим за всі негаразди, про які попереджає Ісус, є власне Його несподіваний прихід у славі. Він прийде не для того, щоби руйнувати, а щоби спасти тих, хто на Нього уповає. Друге пришестя Христа у славі наступає після всіх страшних подій, які подає есхатологічна промова. Катаклізми і гоніння не є метою, до якої прямує людство, вони є тільки передвісниками близького приходу Сина Людського. У цьому і полягає Блага Звістка, що крапки над "і" завжди ставить Бог. Дух Євангелія заохочує християн очікувати з нетерпінням на прихід Господа. Навіщо заохочує? Що може заважати такому очікуванню?

Христос закликає: «Коли ж почне це збуватися, випростайтеся і підійміть свої голови, бо наближається ваше викуплення» (Лк 21,28). Людина, яка переживає випробування, може бути пригніченою і похилитись під гнітом тягаря. Інколи не треба чекати на надзвичайні ситуації, щоденна гонитва за земними благами та надмірне зосередження на справах цього світу, не дає нам випростатися і подивитися на небо. Дух споживацтва та рутини затьмарює постать Бога, який є початком і метою всього створіння. Тому Спаситель каже знову: «Вважайте на самих себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю, пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб не надійшов на вас той день несподівано, наче пастка» (Лк 21,34).

Дорогі брати і сестри, Христос не обіцяє нам, що християни матимуть змогу оминути той день. Ні, Він тільки застерігає, щоби нам не зустріти його непідготовленими і обтяженими. Є ціла низка явищ, які обтяжують нас сьогодні, серед глобальних – це світові кризи, які торкнулися нас в останньому часі, це невпевненість у завтрашньому дні, зубожіння серед більшості людства, загроза можливих війн, у тому числі на наших теренах. Серед особистих обтяжень – все, що поневолює. Починаючи від депресії, дезорієнтації, різного виду поневолень, аж до змін свідомості у сторону віртуального світу. Як виглядає людина прив’язана до власного смартфону? Куди вона вдивляється протягом значного часу свого життя? Люди, похилені над власними гаджетами, стали невід’ємним атрибутом сучасного світу. Вони шукають сенсу свого життя у цифровому світі. Проте, ця дорога, яка не спроможна заповнити життєву пустоту, скоріш за все, стане черговою залежністю, тягарем та врешті-решт тупиком. Адвент – це час, щоб очистити та підняти наші очі. Це час сконцентрувати свій погляд на Спасителі. Він надходить, у кожній порі в новий спосіб.

Апостол Павло у сьогоднішньому другому читанні каже прямо: «Просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб — так, як прийняли ви від нас, яким чином вам необхідно поводитися і догоджати Богові […] ви все більше в цьому зростали» (1Сол 4,1). Бог, через Апостола, закликає нас до духовного розвитку. Для цього можемо скористатися відомими інструментами, які притаманні для Адвенту.
Перш за все, не дозвольмо, щоб дух передріздвяного очікування, відтак і самого Свята, перетворився у догоджання самим собі. Не шукаймо у Різдві себе, але Того, Хто народився для нашого спасіння. Намагаймося протягом Адвенту з усіх сил відривати очі від щоденної рутини та зустрічати Христа там, де Він нас уже чекає:

- Зустріньмо Месію у щоденному уривку Божого Слова. Можна скористатися читаннями з літургійного календаря, або знайти інший (можливо додатковий) план читань, який відповідатиме цьому літургійному періоду;

- Шукаймо Ісуса в Пресвятій Євхаристії. Ті, хто немає звичаю щоденно приймати участь у Святій Месі, нехай визначить додаткові дні протягом тижня, коли б відбулася ця зустріч з Христом у Євхаристії. Особливим чином звертаю увагу на Роратні Святі Меси, які дають змогу кожному з нас, разом з першими променями сонця, зустріти Христа, Який осяє буденність та надаватиме їй особливого сенсу;
Зустріньмо Спасителя у Святій Матері Церкві, в її ініціативах, спільних молитвах, діленнях, спільнотовій підготовці і святкуванні Різдва Христового;

- Розпізнаймо Христа вбогого, всіма залишеного, самотнього у наших знедолених братах. Нехай символічне місце за вігілійним столом займе живий Ісус, який завітає до наших домівок у потребуючому;

Зустріньмо Всемогутнього Бога у тиші. Хоч у час підготовки і святкування це, можливо, буде не легко – навчімося справжньої плідної тиші, коли з піднятою головою, вдивляємося у небо, очікуючи приходу нашого Спасителя у Своїй славі – вже сьогодні та колись на порозі вічності.

На новий літургійний рік, плідний час Адвенту та зростання у відносинах з живим Богом, всіх вас благословляю: в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

† Віталій Кривицький SDB
єпископ Київсько-Житомирський

Київ, 24.11.2021 р.