17 листопада – обов'язковий спомин св. Єлизавети Угорської, монахині

У віці 14 років вийшла заміж. У шлюбі, який виявився щасливим, мала трьох дітей. Чоловік Єлизавети хоча і був рішучим і безкомпромісним стосовно питань влади і політики, однак до дружини ставився з усією лагідністю та давав їй свободу у використанні майна. Єлизавета змалку була чутливою і не втрачала можливості допомагати грошима або їжею вбогим.

Відоме чудо сталося, коли Єлизавета, за звичаєм, несла вбогим повний кошик хліба, прикривши його фартухом. А коли дорогою зустріла свого чоловіка і мусила показати йому, що несе в кошику, – то там виявилися троянди (чудо, приписане Єлизаветі Угорській, сталося набагато пізніше, ніж те, що приписується Єлизаветі Португальській, однак закріпилося в традиції та іконографії). Заснувала шпиталь, де особисто піклувалася про хворих. Терпіла глузування з боку оточення через свою простоту і побожність.

У 1227 р., коли помер чоловік, була вигнана з королівського двору та часто мандрувала, допомагаючи людям та працюючи. Завдяки підтримці родини, у 1228 р. була повернена до королівського двору, отримала належні статки, оселилася в Марбурзі та ще сильніше віддалася на власність Бога. Того ж року склала обіти в Ордені францисканців, котрий запросила на свої терени ще в 1222 р., та стала однією з перших його терціаріїв.

Останні роки провела в шпиталі, доглядаючи за особливо тяжкохворими та тими, хто вмирає. Часто дотримувалася посту.

Згодом робота її дуже виснажила. Знедолена, померла у віці 24 років у 1231 р. Канонізована в 1235 р.

Зображується в царському вбранні, часто при роздаванні хліба вбогим або з трояндами. Атрибути – кошик хліба, троянди у фартусі.

Покровителька францисканських терціаріїв, убогих, мешканців Тюрингії, Згромадження Сестер св. Єлизавети.

Уклала Юлія Бойко