«Бог має так багато ворогів і так мало друзів». Нотатки моєї старої подруги

Напередодні спомину (а у Кармелю урочистості!) святої Терези від Ісуса, мені кинулось в очі, наскільки дозволяю, щоби мною заволоділи тривожні звіти щодо кількості захворювань на COVID, скільки переживання за ціну газу, а скільки за зменшення кількостей практикуючих католиків (це тільки деякі координатb для статистичного опису мого сьогодення).

Я відкрив нотатки моєї старої подруги. На жаль, давно не вертався до них. Думав, що багато з цього, що писала пам’ятаю і не потрібно мені повертатись до наших давно обдуманих та обговорених справ. Однак, як це буває зі словами записаними не тільки для передання інформації, але прямо від серця переповненого любов’ю, хоча вони мають більше 450 років, я знов знайшов в них свіжість правди, перед якою всі страхи сучасності руйнуються, немов зображення язичницького ідола у присутності Всемогутнього Бога (1 Книга Самуїла 5,3). Згадав нашу стару і таку хорошу приязнь. Справжні друзі не підводять! Свята Тереза вкотре знайшла слова щоби втішити і запалити.

«Мої сестри (та брати – як відчуваю!) у Христі, допоможіть мені вимолити це у Господа! Саме для цього Він і зібрав вас тут; на це має бути спрямоване все ваше старання; до цього мають змагати всі ваші бажання; над цим маєте проливати сльози; про це має йтися у ваших молитвах. Ні, сестри, (та брати) не про справи світу нам слід турбуватися. Бо мені смішно, а водночас і сумно, коли бачу, за що люди просять нас молитися: маємо благати Бога про багатство і гроші – і цього хочуть ті, хто, на мою думку, мав би просити у Нього ласки кинути все це під ноги. Наміри у них добрі, і тому кінець-кінцем ми задовольняємо їхні бажання і з огляду на притаманну їм побожність звіряємо Богові їхні прохання, хоч мені й здається, що, зачувши такі речі, Він ніколи мене не вислуховує. Світ охоплений полум’ям; Христа хочуть засудити знову і, так би мовити, виставляють супроти Нього тисячі фальшивих свідків; Його Церкву прагнуть сплюндрувати – тож чи треба марнувати час, просячи про речі, що – якби лишень Бог зволив їх подати – не одній душі перекрили би шлях до неба? Ні, сестри мої, (та мої брати) сьогодні не час у наших розмовах з Богом перейматися не надто важливими справами». («Шлях досконалості», 1, 5)

Колись Едіт Штайн – молода дівчина, яка була переконана, що віра в Бога їй не потрібна, тому що вона на шляху пошуку істини захоплювалася можливостями людського розуму, взяла у свої руки спогади («Книгу життя») святої Терези. Одна ніч, яку провела читаючи від початку до кінця цей магічний текст, перемінила все. В її серці, немов у світлі блискавки, все стало ясне – це ж істина! Тереза привела її до дому, якого вона, не знаючи адреси, шукала – до Ісуса, до Церкви. Потім Едіт, сміючись над своїм амбітним шляхом інтелектуальних пошуків, говорила: «Якщо хто шукає істини, навіть якби про це не знав, шукає Бога».

Якщо читаєш цю мою статтю на сайті католицької спільноти, згадай – «Ти на місці!» (як каже голос в навігаторі, коли дістанешся вписаної адреси). У присутності Ісуса – Дороги, Правди та Життя можеш наситити свою найбільшу спрагу. При Ньому щезнуть найбільші страхи, викликані сумними новинами з найближчого середовища чи далекого світу. Свята Тереза це зрозуміла і написала про це нам. Вона підказує, що варто дбати про молитву, яка не є тільки набожною практикою, але проникає життя – як приязнь. А справжня приязнь має природу любові – не минає. Тереза писала з початку до своїх сестер – босих кармеліток, але можна сказати, що з кожним абзацом у неї зміцнювалась інтуїція, що досвід, який викладає на папері, стане скарбом багатьох віруючих душ. Прочитай, як вона пише про молитву споглядання, або інакше контемляції. Вона розпорошує сумніви щодо можливості досягнення усіма такого спілкування з Господом: «Знайте ж, що Господь кличе до себе всіх, а позаяк Він сам є Істиною, то немає жодних підстав для сумнівів. Якби ця учта призначалася не для всіх, Господь би не кликав на неї кожного з нас і не обіцяв би: «Дам вам напитися», а сказав би: «Прийдіть усі, ви нічого не втратите, а напитися дам тільки тим, кому захочу». Та оскільки Він звертався без жодних застережень до всіх, то я певна, що кожен, хто цього прагне, якщо тільки не заблукає по дорозі, дійде до того джерела і нап’ється з нього живої води. Нехай же Господь у своїй благості дарує нам ласку шукати те джерело так, як належиться, бо сам пообіцяв нам воду з нього». (ШД 19, 15)

Якщо ти, сестро, ще не читала чудової книжки святої Терези, якщо ти, брате, не читав – заохочую. Завдяки пану Андрію Маслюху маємо переклад на українську мову «Шляху досконалості» святої Терези. Це, так би мовити, «буквар» терезіанської молитви. Здивуєшся, як прийшовши у перший клас школи молитви святої Терези, отримаєш вказівки на цілу дорогу приязного спілкування з Господом.

Отець Рафал Мишковський OCD

Зображення: Ignation