6 жовтня - довільний спомин св. Бруно з Кельна, покровителя одержимих

В 1048 році повернувся до Кельна, де вивчав теологію та прийняв рукоположення (1055). Був каноніком при школі в Реймсі, а з 1057 року став професором і ректором. Був відомий як чудовий вихователь та викладач, під чиїм керівництвом навчалось багато відомих людей (напр., бл. Папа Урбан ІІ, св. Гюго з Лінкольна, кардинал Раньє), та глибокий богослов. Роки викладання були для Бруно досить плідними: він писав богословські твори, мав своїх учнів та послідовників. З 1075 року став канцлером при єпископі Реймса Манассі, але після суперечки з ним щодо симонії (неправомірне призначення церковних посад або духовного сану, часто за гроші, та продаж церковного майна), святий Бруно мусив виїхати з міста.

У 1077 році взяв участь в Отенському синоді, де виступав проти єпископа Реймса. Коли звільнилося місце, святий Бруно відмовився від єпископства та пішов за покликом серця. На деякий час він організував пустельню в монастирі цистерціанців під керівництвом св. Роберта Молемського, перейнявши від нього досвід монастирського устрою.

У 1084 році разом з шістьома учнями він заснував окремий монастир в місцевості Картуз, неподалік Гренобля. Керуючись уставом святого Бенедикта, Бруно відновив занепалий дух усамітненного життя та долучився до монастирської реформи. Суворе життя, сповнене праці, молитви та посту проходило в мовчанні та зосередженості. В 1090 році Папа Урбан ІІ запросив Бруно в Рим як особистого радника. Але через декілька місяців святий отримав дозвіл на пустельницьке життя та заснував монастир в Італії.

Помер 1101 року. В 1514 році Папа Лев Х затвердив культ святого Бруно, а Григорій XV розповсюдив його на всю Церкву в 1623 році.

Зображується в білій рясі картузіанців, часто під час молитви та з пальцем на вустах. Атрибути - череп, хрест, книга, оливна гілка.

Покровитель картузіанців, одержимих.

Уклала Юлія Бойко

Зображення: Fine Art America