17 червня – довільний спомин святого Альберта Хмельовського

У 8 років втратив батька, а в 14 – матір. Навчався в кадетській школі в Санкт-Петербурзі, з 1861 року вивчав сільське господарство в Пулавах (Польща). 1863 року взяв участь у Січневому повстанні й унаслідок поранення втратив ногу. Потрапив у полон, але за сприяння рідних утік і виїхав до Парижа через загрозу репресій. 1865 року повернувся до Варшави й розпочав художні студії, які продовжив у Мюнхені. Часто бував серед видатних художників і брав участь у виставках у Польщі. Остаточно повернувся на батьківщину 1874 року.

Написавши 1880 року знакове полотно «Ecce Homo», пережив переломний момент. Покинув художнє мистецтво та приєднався до Товариства Ісусового, але пробув там ледве рік. Згодом познайомився з Третім францисканським орденом, а 1884 року перебрався до Кракова, де присвятив себе справам милосердя, піклуванню про бідних і безпритульних. Він хотів бути не для них, а одним із них, тому оселився в котельні разом із бездомними. 1887 року прийняв чернечу рясу й ім’я Альберт. Через рік, за згодою місцевого єпископа, довкола нього постало нове згромадження альбертинів, у якого 1891 року з’явилася жіноча гілка. Основою життя в цих спільнотах став устав святого Франциска.

Брат Альберт, як часто зверталися до святого, відкрив багато будинків для сиріт, немічних, людей похилого віку й невиліковно хворих. Знаходив безпритульним працю, щоб вони мали можливість себе утримати.

Помер 25 грудня 1916 року. Канонізований 1986 року. Папа Йоан Павло ІІ присвятив святому Альберту п’єсу «Брат нашого Бога» й засвідчив, що мужність Хмельовського покинути улюблену справу заради покликання стала духовною опорою, коли такий крок довелося зробити йому самому.

Зображають святого в чернечому вбранні. Часто він пригортає безпритульного.

Уклала Юлія Бойко