Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » «Люба дочко, ось чому ми не даємо тобі телефону...»
12:00 Понеділок 0 345
8-03-2021, 12:00

«Люба дочко, ось чому ми не даємо тобі телефону...»

Лист батька-психолога до його доньки-старшокласниці.
Моя люба донечко,

Зараз, коли підбігає до кінця твій перший рік у старшій школі, спершу я хочу тобі сказати, як сильно я тебе люблю, і як цікаво спостерігати за тим, як ти дорослішаєш. Важко повірити, що через декілька коротких років, ти розпочнеш своє власне доросле життя. Я дуже сподіваюся, що те, що ми з твоєю мамою зробили і будемо робити, підготує тебе до захоплюючого, але й водночас складного світу, який чекає тебе попереду.

В рамках наших постійних дискусій, я знаю, що одне з того, чого ти продовжуєш бажати – це мати свій власний телефон. Усі твої друзі хизуються своїми смартфонами, стільки подій відбувається в мережі Інтернет, тому я ні на секунду не звинувачую тебе через таке твоє бажання.

Ми говорили про різноманітні дослідження, пов’язані з серйозними проблемами молоді через користування телефонами. Так, до таких проблем можна віднести наступне: ризики зі сном, увагою, емоційним станом, духовним життям, соціальними навичками та багатьма іншими факторами. Все це, викликає у мене неабияке занепокоєння тим, що батьки так просто дають в руки телефони молодим людям, які не готові до того, які наслідки можуть потім виникнути через цю технологію.

Але крім усього цього, я прагну, аби ти знала, що ми з твоєю мамою хочемо для тебе чогось більшого, коли справа доходить до цього важкого рішення. Йдеться про свободу.

Ти можеш подумати: «Чи не принесе мені телефон омріяну свободу, яку так хочу отримати?» Знову ж таки, ми розуміємо, чому ти можеш нас про це запитати. Але дозволь пояснити тобі, про яку свободу я говорю.

Це свобода від зайвих відволікань.

Звичайно, ми всі іноді відволікаємося. Але те, що я описую, – це постійне «дзижчання» та спокуси, які переживає так багато твоїх однокласників щохвилини кожного дня. Як ми з тобою обговорювали: коли у тебе є телефон, ці відволікання ніколи тебе не залишать. Однак, найбільше мене турбує те, що дослідження показують, що багатьом, хто зазнає такого постійного збудження в юності, дуже важко зосередитись і концентрувати свою увагу у зрілому віці.

Це свобода від залежності.

Я розмовляв із багатьма підлітками твого віку, і всі вони говорять одне і те ж: вони не знають, що робили б, якби у них не було телефонів. Навіть після кількох коротких років (або навіть місяців) вони кажуть, що настільки залежать від своїх телефонів, що не уявляють, як взагалі жити без них. Незалежно від того, чи йдеться про те, аби знайти дорогу до нового місця по навігатору, про спілкування з іншими, або навіть про те, щоб пережити незручні чи нудні моменти свого життя – їм потрібні телефони, інакше вони відчувають себе загубленими або непотрібними.

Це свобода від надмірної тривоги.

Подібно до того, як телефон може викликати залежність, він також може викликати і тривогу, яка зовсім не є корисною для тебе та інших. Я усвідомлюю, що частина цієї тривоги породжується захопленням від того, які можливості може дати тобі телефон. Але, як ми з тобою знаємо, багато з твоїх однокласників проводять стільки часу, непокоячись про те, як інші будуть реагувати на їхні пости в соціальних мережах та повідомлення в чатах. Так, наприклад, вони сидячи у класі, постійно гортають сторінку переглядаючи свій останній пост чи повідомлення, або непокояться про те, що вони побачать у своєму телефоні, коли прийде чергове сповіщення. Їм набагато важче зосередитись на тому, що вони роблять у даний момент.

Це свобода від нездорових очікувань.

Колись давно я розмовляв з декількома старшокласниками, і задав їм запитання, яке я вже неодноразово задавав. Простіше кажучи, я запитав їх, чи намагались вони коли-небудь вимкнути телефони. Поглянувши на мене, вони сказали, що «могли б», але ніколи цього «не робили». І причина в тому, що якби вони це зробили, вони не лише хвилювалися б, що пропустили щось важливе, але й в тому, що інші дивувались, чому вони не відповідають одразу ж. Як багато інших підлітків, вони зізналися, що якщо у тебе є телефон, всі очікують, на найшвидшу твою відповідь. Якщо ж ти відповідаєш не одразу – це означає, що щось не так (або з тобою, або з ними). На мою думку, це просто занадто великий тиск для тебе у цей період твого життя.

Це свобода від спокус та небезпеки бути використаною.

У мене в кабінеті в різний час були дівчата-підлітки, як ти: зі стабільних, люблячих і вірних сімей. Вони розповідали мені, як на них тиснули або просто хлопці просили надіслати їм фото себе оголених. Всі вони знали, що це неправильно. Всі вони знали, що, незважаючи на почуття збудження, яке виникало у них від того, що ці хлопці вважають їх привабливими, вони пошкодують про своє рішення. І вони пошкодували, навіть через роки після того, як це сталося. У кращих випадках, добре, що цими фотографіями, вони ніколи не ділилися (наскільки їм відомо) ні з ким іншим. У найгірших — хлопці ділилися ними з друзями та іншими, або використовували їх як шантаж, щоб отримати від цих дівчат ще більше оголених зображень. І в кожній ситуації, ці дівчата тривалий час хвилювались, куди можуть потрапити ці фотографії (та відео). Спокуса йти на компроміс, і згодом бути потенційно використаними існували завжди. Але смартфони перетворили її на щось, що відбувається постійно, кожного дня.

І нарешті, якщо всього цього недостатньо, ми найбільше хочемо, щоб ти мала свободу жити так, як Бог хотів би, щоб ти жила. Ми розуміємо, що відсутність телефону в чомусь ускладнило твоє життя, і нам дуже прикро, що суспільство підтримує практику, яка далеко не найкраща для тебе та твоїх друзів. Але не дивлячись на те, що відбувається у світі, ми хочемо, щоб ти мала свободу слухати Божий голос. Я усвідомлюю, що наявність телефону не означає, що ти не матимеш змоги чути Божий голос й виконувати Його волю. Але подібно до того, як насіння (як у притчі), яке потрапляє у родючий ґрунт дає більший плід, ніж інше. Так і ми віримо, що жорсткі рішення, подібні до цього – дадуть тобі найкращий шанс стати жінкою, якою ти покликана бути.

Ми розуміємо розчарування, яке може у тебе викликати наше рішення, але, будь ласка, знай – ми робимо це з любові, і вважаємо що так буде краще для тебе. Ми також сподіваємось, що коли ти дорослішатимеш – не переставатимеш відчувати себе вільною. Ми любимо тебе і дуже тобою пишаємось.

З любов’ю,
Тато

Переклад КМЦ за Aleteia

Зображення: Adobe Stock
Сім'я, батьки й діти 16:01 Понеділок 0 201 Два слова, які змінюють життя сім'ї Я хочу написати про слова, які змінюють наші думки один про одного. Вони підтримують батьків у побудові стосунків із дітьми. Вони допомагають подружжю не зіпсувати свої стосунки рутиною та очікуваннями. Вони додають легкості атмосфері в сім’ї. Їх також можна говорити самому собі і насолоджуватися почуттям свободи, яку вони дають.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.