Хресна дорога нашого часу

Бог зібрав нас на своїй Хресній дорозі. Цього року ми переживаємо її в особливих обставинах через пандемію коронавірусу, який нестримно поширюється по всьому світові. Бог ставить нас перед фактом, що ми смертні. Ми знаємо, що смертні, але насправді майже цього не усвідомлюємо. Ми всі повинні навернутися, змінити свій погляд на дійсність, зрозуміти що насправді нам потрібне лише одне – спасіння! – яке є в Ісусі Христі. Всі ми потребуємо Спасителя. Тому що справжньою проблемою є не тілесна смерть, а вічна – смерть душі. Отже, мусимо передусім дбати про стосунки з нашим Спасителем, а не про фізичне здоров’я. Бог нас кличе, щоб ми все більше уподібнювалися до Нього, щоб любили так, як Він любив. А щоб навернутися, нам на цій Хресній дорозі тепер треба ототожнитися з життям Божого Сина. Бо, споглядаючи Його життя, зуміємо зрозуміти і наше. Роздумуючи над життям Ісуса, наше серце зможе заново відкритись для Бога і ближнього. Просімо Святого Духа, щоб Він допоміг нам перебувати у Синові. Прийди Святий Духу, наповни серця своїх вірних…

Стояння І
Ісуса засуджено на смерть

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

«Тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичувати Його. Вояки ж, сплівши з терну вінка, Йому поклали на голову, та багряницю наділи на Нього, і приступали до Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! І били по щоках Його... Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата. Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям: Ось ваш Цар! Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря! (Йн 19, 1-4; 13-15).

«Пилат, бачивши, шо нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки тай каже: “Я не винний крови праведника цього. Ви бачите”» (Мт 27, 24).

Ми не маємо Бога за царя. Ми не маємо за царя Ісуса. Це слова людини ХХІ ст. Ми так захопилися новітніми технологіями, науковими досягненнями та відчуттям вседозволеності, що забули, що є людьми, а не богами. Гадали, що, окрім супутників, у небо полетить і те каміння, яке ми кидаємо, а не впаде нам на голову, і що наші гріхи не матимуть наслідків. А COVID-19 скинув корону з нашої голови і спустив нас із хмар на землю. Тепер шукаємо винних у цій ситуації, читаємо різні теорії, ставимо запитання, чи це часом не Божа кара для зіпсованого людства ХХІ ст. Слово «коронавірус» сьогодні лякає і змушує задуматися, що ми під великою загрозою та навіть приречені на смерть.

Те, що найчастіше нам сьогодні радять медики, це часто мити руки, щоб уникнути зараження і не поширювати вірус. Так, ми повинні мити руки, але не так, як Пилат. Ми не можемо вмити руки нашої відповідальності перед бідними, людьми похилого віку, безробітними, утікачами, безпритульними, медиками й усіма майбутніми поколіннями.

Ісусе, несправедливо осуджений, увійди в наше здеформоване мислення, щоб ми не боялися, а в кожній ситуації довіряли Божому Провидінню.

Стояння ІІ
Ісус бере хрест на свої рамена

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

Ісус вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, благаючи: «Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!» І Ангел із неба з’явився до Нього і додавав Йому сили. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! (Лк 22, 39-46).

Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! Учні заснули і виявилися слабкими, неспроможними виконати прості настанови Ісуса. Але Вчитель знову ставить їх на свій шлях. Сьогодні перед людьми є дві дороги, як дві лінії існування. Старші тепер переважно сидять перед телевізором, а молодші – в Інтернеті: звідси занепад суспільства через вплив медіа, а з цим пов’язані депресія, велика недовіра, виснаження і розпач. Інша ж дорога – молитви, благання до Христа і Отця, Який негайно піднесе нас, якщо до Нього взиватимемо. Для нас, християн, існує тільки ця дорога, у важкі хвилини ми повинні єднатися один з одним, і молитва є основним засобом єдності з Богом. Фактично, коронавірус став сьогодні головним героєм нашого часу, він захопив наші думки і наше життя. Ніколи ще в технологічну епоху ми не мали стільки часу і бажання, щоб згуртуватися на молитві з Папою Франциском, як це було о 13-й годині 25 березня чи 27 березня о 19:00. Хоча COVID-19 є загрозою для здоров’я населення, і, щоб правильно боротися з ним, треба залишатися, наскільки це можливо, вдома, але незаперечним є факт: вперше в світі всі ми прагнемо одночасно єднатися в молитві, під проводом Папи, бо вперше за свого життя переживаємо разом таку пандемію. Це не COVID-19 зробив усіх нас рівними, це молитва всіх нас робить рівними. Вона відкриває наше серце для Отця. Молячись, ми стаємо доступні Богові, і тоді зможемо подолати всі випробування. І Отець нас підтримує. Присилає своїх ангелів, щоб нас охороняли, так як вони охороняли Ісуса. Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. (Як 1, 12).

Стояння ІІІ
Ісус падає під хрестом перший раз

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

Житомирщина. Перша смерть в Україні від коронавірусу. Карантин, росте паніка серед людей, спекулянти заробляють на медичних масках. А пандемія лише починається. Нова хвороба стає викликом для лікарів і всіх медичних працівників. Відповідальні за суспільства і народи політики збирають кризові штаби і шукають методи, які затримають загрозу, вводяться чергові обмеження і продовжено карантин. Науковці працюють над швидкими тестами і над пошуком ліків, які зупинять хворобу. Проте, попри щоденні сумні новини про збільшення кількості заражених, треба вставати й іти далі, як і Ти, Ісусе. Ісусе, Ти піднімаєшся і знову береш на себе тягар хреста, підтримуй усіх тих, хто, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, беруть на себе тягар ситуації, щоб подолати хворобу і паніку. Дай нам усім благодать покори, щоб ми могли довіряти цивільній і церковній владі і виконувати все те, що від нас наразі вимагають.

Продовжуючи цю Хресну дорогу, несімо під хрестом Ісуса світ, охоплений епідемією, смертельні жертви і заражених, несімо під хрестом Ісуса відповідальних за народи і за спільноту Церкви: наших єпископів на чолі з Папою Франциском. З’єднаймо із цим хрестом повну посвяти працю лікарів, медсестер і всього медичного персоналу. Віддаймо Розіп’ятому наших рідних і знайомих, і нашу життєву дорогу, що веде через сучасність до вічності.

Стояння IV
Ісус зустрічає свою Матір

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

У житті суспільства іноді трапляються виняткові моменти, коли оголошують надзвичайну ситуацію. В такий час втрачається впевненість у тому, що все буде так, як раніше. Тоді з’являється багато сумнівів і щодо доброти Бога. Раніше не бракувало нічого, а тепер все розсипається. Такий момент пережила Марія на Хресній дорозі. Але Вона не нарікала, не засуджувала, а, співстраждаючи, молилася. Так і нам наразі потрібно особливо молитися, звертатися до Бога. Треба спрямовувати до Бога власні наміри. Ми не можемо вимагати від Нього, щоб Він нас вислухав, якщо ми Його не слухаємо. Якщо роками, віками не слухаємо того, про що Він нас просить.

Віддалені від святинь і від себе, боячись невідомого і зараження, подумки переносимося до святих місць, де впродовж століть вірні вшановують Божу Матір і святих так, як зробили це наші пастирі в Бердичівському санктуарії, 25 березня. Берімо всі щодня розарій і о 19:30 молімося спільно, з усією Україною, вдома. Шукаючи способів зміцнення імунітету, пам’ятаймо передусім, що у часи депресії і страху наші душі треба зміцнювати молитвою.

Стояння V
Симон Киринеянин допомагає нести хрест Ісусові

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

Як свідчить історія, під час епідемій не бракувало киринеянинів, які поспішали іншим на допомогу. Їх називали святими, і таких прикладів існує безліч. Варто б хоча згадати св. Карла Борромея, який під час епідемії 1577 р. неймовірними зусиллями рятував людей від нещастя. Цей період в історії назвали епідемією св. Карла. Коли багато людей втекли, саме він разом зі священиками оточили хворих любов’ю, надавали їм медичну допомогу, вселяли надію і віру. Для міланського митрополита було очевидним, що саме хворі і вмираючі найбільше потребують таїнств, а Церква існує для того, щоб їм їх дати.

Бог зробив чимало чудес, оберігаючи своїх святих під час пошесті тифу, чуми чи коронавірусу, але водночас чимало інших святих християн протягом століть вмирали від тих самих хвороб, доглядаючи за хворими. Чому саме так? Люди торкалися одягу Ісуса та зцілювалися від кровотечі і прокази, а сам Він був понівечений і вкритий ранами. Апостоли оздоровлювали і воскрешали мертвих, але всі, за винятком одного, померли мученицькою смертю. У цьому і полягає різниця між оптимізмом, який каже, що все обов’язково має бути добре, і надією, що все має сенс. Бо все у житті учнів Христа має значення і є виконанням Божої волі. Про це свідчить героїзм 72-річного священика з Італії Джузеппе Берарделлі, який нещодавно помер у лікарні міста Ловере. Він занедужав на коронавірус, проте відмовився від апарату штучної вентиляції легень, попросивши підключити апарат комусь молодшому.

Святі, які в минулому йшли на вулиці міст та у лепрозорії, не були супергероями, які нічого не боялися. Вони були християнами, які під впливом благодаті відчували натхнення Святого Духа і йшли за Божою волею. Для одних це було чудо зцілитися або навіть не заразитися хворобою, а для інших – зі стражданнями та покорою прийняти християнську смерть.

«Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні» (Рим 14, 7-8).

Ісусе, Ти прийняв служіння Симона, відкрий серця пастирів і вірних, щоб, згідно з запровадженими заходами безпеки, вони відважно несли духовну і матеріальну допомогу людям, яким вона найбільше потрібна.

Стояння VI
Допомога Вероніки

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

Уся планета тремтить перед обличчям невидимого спільного ворога. Не тільки люди – самоізолюватися вирішили цілі країни. Перекрили кордони. Закривають небо і землю. Відгороджують міста і регіони. Затуляють вуха, щоб не чути прохання про допомогу своїх сусідів, яким треба елементарні медичні засоби: маски, антисептики. Речі, які вчора нікого не цікавили, сьогодні стали на вагу золота. І тепер сподіватись на всесвітню солідарність – марна річ.

Глобальний світ за якісь кілька тижнів сепарувався, пересварився, замкнувся. Єдине, що лишилось спільного, – паніка. Швидше за епідемію короновірусу поширюється «епідемія страху». Невідоме нам явище може призвести до того, що невдовзі підозрюватимемо будь-яку людину – незалежно від того, в масці вона чи ні.

Сьогодні, коли відбуваються трагічні події, існує небезпека замкнутися в собі. Так могла б вчинити і Вероніка. Але як християни ми не можемо цього робити, ми не повинні закривати свої серця. Ми мусимо діяти, як вона. Свята Вероніка витерла обличчя Ісусові від бруду, щоб воно знову стало чистим. Святий Карло Борромей очищував хворі тіла і душі хворих людей. Він розміщував їх у спеціально побудованих лазаретах, привозив до Мілану найкращих лікарів і за свої кошти відремонтував лікарню. Він розпочав великий молитовний похід, щоб стримати заразу, навернути грішників і перепросити Бога. У місті відбувалися 40-годинні молебні. Вся дієцезія молилася і постила. Безліч людей наверталося, приступало до Святого Причастя і покутувало. Сам архієпископ ніс у процесії великий хрест, який відтоді зберігають у міланській катедрі.

У 1835-1837 рр. у Марсилії (Франція) панувала епідемія холери. Тоді єпископ Євген де Мазенод не залишив довіреної йому вівчарні, ризикуючи власним життям, духовно і матеріально допомагав хворим та помираючим. 1837 р. під час епідемії в Марсилії щодня помирали сотні людей. Рішення Євгена де Мазенода залишитися із хворими людьми і їм допомагати було виявом героїзму. Це був свідомий вибір служіння людям, які цього дуже потребували, із готовністю віддати власне життя, щоб врятувати ближнього. В серці єпископа де Мазенода панувала любов до людей, у стражданнях яких він бачив страждання самого Ісуса Христа.


Стояння VII
Ісус падає вдруге

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.


Коронавірус лякає не тому, що він смертельний. Щороку від туберкульозу чи звичайного грипу вмирає набагато більше людей, і ніхто не панікує від цього. COVID-2019 так лякає, бо від нього немає вакцини, отже, над ним могутні цього світу не мають жодної влади. Мало кого хвилює, скільки простих людей він вб’є чи як довго триватиме пандемія, страшно тому, що вірус не розрізняє осіб за соціальним та матеріальним станом. Людьми опанував страх, який свідчить, що є щось сильніше чи більше за них, чого вони не в змозі контролювати чи зрозуміти. Коронавірус, що прийшов зі Сходу, руйнує все, що ще вчора мало сенс, основу та ціль життя мільйонів людей. Фінансові ринки обвалюються, скорочуються робочі місця, зникають величезні доходи. І те, що зазвичай приносилося в жертву заради грошей, сьогодні знову стає цінністю: сім’я, дім, молитва. Пандемія 2020 р. знову поставила світ догори дриґом, повернувши цінності, які давно вважалися забутими. Батьки, які через власні справи ніколи не мали часу для своїх дітей, тепер, хочуть вони того чи ні, повинні приділяти своїм дітям увагу в закритих приміщеннях. Якщо раніше стояло питання про право на смерть, то тепер коронавірус нагадав про те, яким важливим є дар життя. Перед пошестю всі рівні: бідні, багатії, прості громадяни, олігархи чи політики. Сьогодні в світі ніхто не говорить про аборти, і навіть ті, хто ще вчора вимагав евтаназії для пенсіонерів і хворих, сьогодні по-іншому дивляться на це, коли мова йде про можливість зараження коронавірусом для них самих або їхніх батьків. Лікарі, які вчора робили смертельні ін’єкції, тепер день і ніч ведуть боротьбу за те, щоб зберегти життя.

Сьогодні чимало заможних людей світу по-іншому дивляться на свої заощадження та паперові купюри, які можуть нести з собою смерть. Тепер уже фізичну… Коли сидиш у зачиненій кімнаті і, маючи гроші, не намастиш їх на скибку хліба, бо всі магазини зачинені. Коли твій розкішний будинок в одну мить перетворюється на елітну в’язницю, яку роками ти будував сам для себе.

Це нагода для всіх зупинитися й замислитися над тим, що є насправді важливим у житті. «Це все дозволяє нам побачити, що наше життя – в Божих руках. Ми повинні зрозуміти, що ми самі не можемо побудувати власне щастя, бо наше існування – уразливе. Те, що відбувається, може допомогти нам глибоко увійти в таїнство Христа: Його смерть на хресті та Його воскресіння.

Тож висновок такий: або людство наблизиться до Бога, або ж іще більше віддалиться від Нього з усіма можливими наслідками. «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас...» (Як 4, 8).

Стояння VIII
Ісус потішає плачучих жінок

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

В часи загрози можна лякати себе та інших, сіяти паніку, поширювати неправдиву інформацію. Це невідповідальна поведінка, яку треба змінювати. Потрібно, як Ісус, стати перед тими, хто є найбільш безпорадними і розгубленими, і надати свою підтримку, пообіцяти молитву і допомогти необхідними продуктами чи засобами гігієни.

За цих два тижні вже існує чимало побожних ініціатив і в Україні. Це і допомога бідним єпископа Віталія Кривицького, який заохотив нас, Місіонерів Облатів і брата Себастьяна та спільноту св. Егідія, до допомоги бідним. Це також і Релігійна Місія «Карітас-Спес Харків» та дівчата з проєкту «Надія», які спільно з Олегом Фоменко під час поширення вірусу COVID-19 розпочали шити захисні багаторазові маски для тих, хто не має коштів на їхнє придбання. Це і багато інших, які, замість сидіти і нарікати, щось роблять.

Ми забуваємо про просту істину: не ми судимо, а Бог судить нас. Судить, дивлячись на наші вчинки, судить по плодах. Нагадаю, що Христос говорить про «добрі дерева» та «добрі плоди», а також про «злі дерева» та «злі плоди». Христос засуджує не лише погані плоди, а й засуджує безплідну смоківницю, тобто засуджує брак добрих вчинків.

Ісусе, ти дивишся на зусилля людей, які намагаються подолати хворобу, що загрожує нашому фізичному життю, допоможи нам у цей важкий час пройти дорогою навернення і очищення з епідемії гріха.

Стояння ІХ
Ісус падає третій раз

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

Коли світ падає під тягарем духовних і фізичних страждань, Церква повинна прийти на допомогу. Під час пандемії коронавірусу Папа Франциск сказав, що пастирі «мусять супроводжувати Божий народ у цій кризі, щоб Господь їм дав силу, а також вибір найкращих засобів допомоги. Тому молімося, щоб Дух Святий дав пастирям здібність і пастирське розпізнання, щоб не залишали вірного народу напризволяще. Нехай Божий народ відчує підтримку своїх пастирів і потіху Божого Слова таїнств і молитви» (Рим, 13.03.2020).

Біблія говорить нам, що часи й раніше були такими непевними. Коли відкриваємо її, то читаємо про скорботу, страх. Біблія написана у такі часи. Святе Писання написано для таких часів. Саме читаючи вдома щоденно Святе Писання, ми можемо живити свою віру. Якщо ви годуватимете вашу віру, ваші страхи голодуватимуть. Якщо ви живитимете свої страхи, ваша віра голодуватиме. Наша тенденція – живити наші страхи. Ми повинні робити навпаки – живити нашу віру.

Так робив Слуга Божий о. Людвік Вродарчик. Восени 1942 р. на Волині через епідемію дизентерії i тифу люди помирали десятками. О. Людвік, служачи на цих теренах, ніс не лише духовну допомогу хворим і стражденним, а й лікарську. Тож за його заступництвом просімо Господа, щоб беріг нас перед небезпекою коронавірусу.

Господи Ісусе Христе, Лікарю наших душ і тіл. Покірно просимо Тебе, за заступництвом Слуги Божого о. Людвіка Вродарчика, який за життя допомагав хворим та помираючим під час епідемії, обдаруй нас миром та здоров’ям і стримай поширення небезпеки хвороби своєю Божою всемогутністю. Божа Мати, Зцілення хворих, бережи й заступайся за нас і веди нас в любові до свого Сина. Амінь.


Стояння X
Ісуса роздягнено

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

За два останні тижні ми могли відчути голод зустрічі з Христом та спільнотою Церкви. Бог також дає нашому поколінню відчути, наскільки непевним може бути будь-яке планування... Події в світі змінюються щодня і щогодини. Вже неможливо собі уявити наш світ таким, яким він був ще нещодавно. Тепер важко собі уявити, як світ може повернутися до попереднього життя, як буде, коли відкриють кордони, як відновиться торгівля, спілкування між людьми і як швидко у світі відродиться взаємна довіра.

Людська гординя і самонадія, переоцінювання власної досконалості і могутності держави, надмірна довіра стабільності та потужності фінансової системи світу, надія на силу медицини, науки, неперевершеність знань та високий розвиток призводять до кризи (що перекладається з давньогрецької як «суд»), тобто коли людська гордість досягає свого піку, тоді приходять Суди Божі. Суди, які упокорюють людство перед Богом і знаменують наближення Другого Пришестя Христа на Землю. Світ злегковажив, не сприйняв серйозно цю загрозу. Людство проігнорувало попередження про насування біди, зокрема ця легковажність та зарозумілість виявилися в Європі.
Сьогодні ця велика криза прийшла до людства в образі світової пандемії коронавірусу. Пошесть, яку створили самі ж люди. І тільки через смирення перед Богом ми вийдемо з цієї кризи. Ми не встанемо з лікарських ліжок, не підведемося з кволих, ослаблених колін, якщо з покірними серцями не станемо навколішки перед Богом.

Під час сьогоднішньої кризи ми відчуваємо передусім есхатологічне перетворення часу. Робота, відпочинок і розваги скасовуються, настає час нашої особистої відповідальності, наших вчинків, які мають більше значення, ніж ті слова та діяння, які були в часи відносного спокою.
Пандемія коронавірусу – це особлива нагода і урок, щоб навчитися боротися з собою, зі злом у цьому світі, адже багато людей уже цього не вміють робити. Це особлива нагода, щоб поставити собі запитання про сенс життя. Тільки Господь надає остаточний сенс нашому життю і тепер більше, ніж коли-небудь, робить потрібною свою Церкву. Тепер, у великий піст, коли багато людей розучилося постити, бо лише займаються дієтами, потрібно більше, ніж коли-небудь, відчути голод Божого Слова і Євхаристії.

Стояння XI
Ісуса Христа прибито до хреста

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

У цей час багатьом доводиться прибивати всі свої плани і задуми до хреста Ісуса. І ми не маємо впевненості, коли вони реалізуються. Сьогодні наша єдина впевненість – це віра в Ісуса, молитва за людей, щоб їх якнайбільше доторкнувся Бог.

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни братів своїх! А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в’язниці й на смерть! Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене... (Лк 22, 31-36).

Після того, як Ісус спожив останню вечерю з апостолами, Він оповіщає про страшні події, які Йому доведеться пережити. Схоплення, катування та вбивство Учителя водночас буде великим випробуванням для учнів. Ісус молиться за Петра. Він вимагає від нього не відваги, а віри. Лише віра йому допоможе пережити ці події. Яке завдання наразі маємо ми, священики, богопосвячені особи і миряни? Ми покликані, щоб ще глибше з’єднатися з Ісусом та Його молитвою. Ми маємо не просто вселяти відвагу в людей, а й молитися, щоб їхня віра не слабшала, щоб відродилася, міцніла, і, зміцнившись, вони зможуть стати джерелом надії для всіх інших, з ким об’єднуються.

«Господи, я готовий за тебе на смерть». Петро хоче потішити Ісуса. Він не усвідомлює своєї слабкості, не може зрозуміти силу боротьби, яку ворог збирається розпочати. Не розуміє, що лише Вчитель може вести цю битву. А Петро може лише наслідувати. Христос мусить спершу віддати життя за Петра, щоб той згодом зміг віддати своє життя за Нього. Все те, що ми переживаємо у ці дні, може породжувати глибокий стрес, беззмістовність і безсилля. Ми не можемо забувати про те, що це Христос сам забажав взяти на себе відповідальність за виконання свого Завіту з людиною, за те, щоб не впало навіть волосини з нашої голови, а збереглося у вічності.

Стояння XII
Ісус помирає на хресті

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.


А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп’яли тут Ісуса та злочинців, одного праворуч, а одного ліворуч. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев’ятої... І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє... І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

Навіть в останні моменти життя поведінка Ісуса зовсім інша, ніж усіх довкола. Його життя цілковито присвячене іншим. Його останні слова свідчать, що Він думає про тих, хто ображає Бога: «Отче, прости їм», і звертається з повною довірою до Отця: «Отче, у руки Твої віддаю свого Духа»!

А світ шукає лише власної вигоди. Вояки ділять трофеї, народ дивиться на цей спектакль і насміхається, провідники виявляють те, що мають усередині, радячи Ісусові думати про власне спасіння, щоб допоміг сам собі. Світ не розуміє краси Того, хто жертвує своїм життям заради друзів, за спасіння світу, щоб воздати славу Богу Отцеві. Таку людину висміюють і над нею знущаються.

Під час цього стояння ми покликані, щоб зректися самих себе так, як Ісус, відкриваючи наше серце для тих, що нас оточують, а передусім для Бога Отця.

Життя Сина повністю належало Отцю. «Хіба ви не знаєте, що я прийшов піклуватися про речі свого Отця?» (Лк 2,49). Це були слова, які промовив Ісус ще в дитинстві. Навіть зараз, в останні хвилини, Його слова звернені до Отця: «Отче, у Твої руки я віддаю Духа мого». Ісус залишає себе в обіймах Отця зі впевненістю Сина. Святий Лука не згадує про крик Ісуса, про Його самотність на хресті. У словах Ісуса є лише впевнена молитва, переконана в тому, що Він виконав волю Отця до кінця. Ісус знає, що все йому дав Отець, і тепер все хоче повернути Йому. Навіть власне життя. Навіть у смерті Ісус відчуває єдність з Отцем.

Своєю молитвою на хресті Ісус вчить нас, що навіть тоді, коли здається, що Бога немає, що Він далеко, Він завжди поруч, вислуховує наші благання та виконує свій план спасіння. Життя не в наших руках, ми є Божі діти. Лише цілковито довірившись Йому, ми можемо знайти справжній мир.

Стояння XIII
Тіло Ісуса знято з хреста

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

Налякані розвитком пандемії, ми не можемо забувати, що переживаємо час Великого Посту, який заохочує віруючих до молитви, посту і милостині.

Фатімські об’явлення закликають людство до покути: «З лівого боку Нашої Пані ми побачили ангела разом з вогняним мечем у лівій руці, який іскрився, здавалося, полум’ям, він мав підпалити світ, але згасав у момент сіяння, яке Наша Пані випускала зі своєї правої руки. Ангел, показуючи правою рукою на землю, сильним голосом сказав: «Покута, покута, покута!»

Кардинал Йосиф Рацінгер так пояснював цю таємницю в офіційному коментарі: «Ключем до цієї частини таємниці є потрійний заклик Ангела: “Покута, покута, покута!”» Розуміти знаки часу означає розуміти особливу потребу покути – навернення – віри. Це правильна відповідь на історичний момент, що несе велику загрозу. Над світом висить загроза суду. Символізує це об’явлення Ангела. І сьогодні ми розуміємо це краще, ніж попередні покоління. «Людина своїми винаходами приготувала собі вогняний меч». Постать Марії, що променіє блиском, протистоїть силі знищення. Промені, які виходять із правої руки Діви Марії, гасять «язики полум’я», дають зрозуміти, що кара не є неминуча, а світ не приречений, але, щоб цього не сталося, необхідне покаяння.

Людина повинна свою свободу спрямувати на небесні блага – так вона захистить себе від небезпеки. Марія приходить, як турботлива Мати, щоб попередити людство, вказати порятунок і підтримувати його на шляху конструктивної зміни; нагадати, що людина має свою свободу і може вибирати, оскільки майбутнє не є «раз і назавжди встановлене». І Небесна Матір спостерігає за своїми дітьми. Покута завжди залишається більшою, ніж гріхи людини і «гріх світу». Сила покути набагато більша, ніж усе зло в людині й у світі. Присвячення Марії означає прийняття Її допомоги в пожертві нас самих і всього людства Тому, Хто є святий, безкінечно святий; означає прийняття Її допомоги – через втечу до Її материнського Серця. Сестра Люція часто звертала увагу, що найважливішим посланням фатімських об’явлень є потуга заступництва Непорочного Серця Марії – як «знаку зцілення і надії в кінці часів». Ці слова вказують спосіб порятунку, що переказала Марія: молитва і покута дозволять уникнути страшних санкцій, які готує собі світ.


Стояння XIV
Ісуса покладено до гробу

С. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
В. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

У 589-590 рр. Італію охопила бурхлива епідемія, яка перед цим знищила територію Візантії на сході і землю франків на заході. Вона посіяла страх і смерть на італійському півострові, не оминула і Рим. Римляни побачили в епідемії Божу кару за аморальне життя. Першою жертвою став Папа Пелагій ІІ, який помер 5 лютого 590 р. і похований у базиліці св. Петра. Його наступником став Папа Григорій. Після свого обрання він одразу зайнявся вирішенням проблеми чуми. У проповіді, виголошеній у храмі св. Сабіни, Папа Григорій закликав римлян наслідувати приклад мешканців біблійної Ніневії: «Подивіться навколо себе – ось меч Божого гніву на ціле людство. Раптова смерть вириває нас зі світу, даючи нам лічені секунди. Саме у цей момент багато з нас піддається впливові зла, ми не спроможні навіть подумати про покуту». Згодом Папа закликав усіх вірян, щоб підвели очі до Бога з проханням про навернення християн. Під час покутної процесії вулицями Рима, у самий пік епідемії, померло приблизно 80 осіб, проте невдовзі чума припинилася. Папа в Церкві отримав титул святого і Великого. Святий Григорій Великий – це той самий папа, якому завдячуємо за григоріанський календар. Споглядаючи на хрест Ісуса і роздумуючи над моментом смерті нашого Спасителя, молімося за сучасних людей, про самовіддану любов для них, присвяту іншим, про любов, яка не боїться навіть смерті.


МОЛИТВА ПРО ПРИПИНЕННЯ
ПОШИРЕННЯ ЕПІДЕМІЇ КОРОНАВІРУСА

Отче наш, сповнені довіри, просимо Тебе, / щоб коронавірус не завдавав більше шкоди / і щоб епідемію можна було якнайшвидше опанувати. / Просимо Тебе про повернення здоров’я хворим / і мир тим місцям, куди коронавірус дійшов. / Прийми тих, хто помер від цієї хвороби, / потіш їхні сім’ї. / Підтримуй та захищай медичний персонал, який бореться з вірусом, / надихай та благословляй тих, хто намагається контролювати ситуацію. / Господи Ісусе, лікарю наших душ і тіл, / ми відчуваємо себе безпорадними перед цією глобальною загрозою, / але довіряємо Тобі, / даруй нам мир і здоров’я. / Мати Божа, бережи нас і опікуйся нами,/ веди нас у любові до Твого Сина, Ісуса. / Амінь.
Святий Севастіане, молись за нас!
Свята Франциско Римська, молись за нас!
Святий Роху, молись за нас!
Свята Розаліє, молись за нас!
Святий Карле Борромею, молись за нас!
Святий Євгене де Мазенод, молись за нас!

Суплікація
Святий Боже, Святий кріпкий, Святий безсмертний,
помилуй нас. (тричі)
Від мору, голоду, вогню і війни, врятуй нас, Господи.
Від наглої та несподіваної смерті, вбережи нас, Господи.
Ми, грішні, Тебе, Бога, просимо: вислухай нас, Господи.

Використані джерела
Coronavirus Covid-19: card. Bassetti (Perugia), “quest’anno la Via Crucis ci tocca da vicino”, https://www.agensir.it/quotidiano/2020/3/25
K. Król, Droga Krzyżowa w czasie epidemii koronawirusa, https://zgg.gosc.pl/doc/6215181
Coronavirus/Via Crucis, http://sancarlo.org/via-crucis/
Олександр Бучковський, Випробування коронавірусом, /2020/03/16
Кардинал Луїс Антоніо Таґле, Страх не повинен засліпити нас на потреби інших, https://credo.pro/2020/03/260015
Покутне паломництво єпископату до Бердичева, /2020/03/25/

Зображення: Emmaus