Вимушений суботній рік

Так тільки від забрудненого повітря в світі щороку вмирає 5,5 мільйонів людей, а Україна в цій сфері займає перше місце за кількістю смертей на душу населення – 120 осіб на кожні 100 тисяч. Для порівняння, в Китаї, який випереджає всіх за загальною кількістю смертей (1,6 мільйона в рік), рівень смертності від забрудненого повітря значно менший і складає 76 осіб на 100 тисяч.
І ось приходить пандемія.

Серед потоку новин про ситуацію з коронавірусом з’являються також ряд повідомлень про екологічні зміни, які сталися в багатьох країнах по причині запровадження карантину. Так супутники зафіксували помітне зниження рівня забруднення повітря у Китаї в лютому 2020 року.

Суттєве зменшення забруднення повітря завдяки карантинним заходам спостерігають також в Південній Кореї, Гонконзі, північній частині Італії. Через повну відсутність інтенсивного руху в каналах Венеції вода в них стала настільки прозорою, що видно навіть камінчики на дні каналу.

Не здоровий глузд і відчуття відповідальності, а саме біда коронавірусу змусила людство натиснути на гальма у своїй діяльності і у такий спосіб зменшити свій негативний екологічний вплив на довкілля. Людство сповільнилось. Пройшло запаморочення від безкінечної споживацької гонки. Повітря і вода стали чистішими, тварини повернулись до людей. Ми стали більше помічати красу оточуючого Божого творіння.

Коронавірус створив для нас і для природи вимушений шабат. Можливо під час цього вимушеного призупинення нашого життя через пандемію нам варто, окрім багатьох інших речей, ще й задуматися та переоцінити своє ставлення до творіння, свій спосіб життя, свій екологічний слід і наслідки як для теперішніх, так і майбутніх поколінь.

Віддавши землю в руки людини, Бог покликав нас не до її нищівної експлуатації, але до дбайливого догляду і захисту Божого творіння (Бут 2:15). Бог покликав людину нести позитивний вплив на довкілля. Для того, щоб людська діяльність та користування землею не стали негативними, Бог навіть дав людині ряд принципів, які повинні обмежувати людську активність і давати можливість творінню відновлюватись.

Так Бог заповів людині давати землі кожний сьомий рік «відпочивати» (Лев 25:2-5), щоб не виснажувався ґрунт, та щоб людина і творіння могли перебували в стані Божого шалому. Очевидно, що таке стримування людської діяльності дещо пригальмує економічні показники, але в кінцевому результаті нестиме добро як людству, так і творінню.

Але схоже, що в наші часи людство взагалі відмовилось гальмувати. Безупинна економічна гонитва за прибутком, за тим, щоб мати більше ціною нищівної експлуатації, руйнування та забруднення довкілля (навіть якщо без цього «більшого» можна обійтися чи досягати його розумними засобами), призвела до критичної екологічної ситуації в багатьох сферах життя.

Сьогодні люди призупинились, задумались про своє майбутнє. Можливо надалі не слід чекати нової біди, щоб своєчасно зупинитися, щоб регулярно оцінювати і переоцінювати своє життя, свій внутрішній світ, своє ставлення до Божого творіння, до ближнього, а найголовніше – до Творця.

Пам’ятаймо: «Господня земля, і все, що на ній» (Пс 24:1). І одного дня ми, як розпорядники Його творіння, дамо Йому звіт про свою діяльність.

Петро Ковалів, магістр християнських наук, керівник програми «Богослов’я і християнське служіння» заочної форми навчання УЄТС, викладач УЄТС

Джерело: Слово про слово