Тебе навіки возвеличувати будемо: Царице, без гріха первородного зачата, на небо взята

Нагодою для цього стали особливі події в житті Церкви. Що стосується цих двох закликів, то це були марійні догмати. Перший, про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії, проголосив папа Пій ІХ (08.12.1854). Другий, оголошений Папою Пієм ХІІ (01.11.1950), стосується таємниці її Внебовзяття.

Між середньовічними теологами точилися гострі дискусії щодо способу збереження Марії від первородного гріха. Врешті-решт вони зайшли у безвихідь, що унеможливило формулювання догмату. Дискусії були дуже бурхливі. Переміг голос францисканця, бл. Йоана Дунса Скота (ХІІІ ст.). Він вирішив спірне питання, сказавши, що «з огляду на заслуги Свого Сина Марія була збережена від первородного гріха, якому як Дочка Адама мала підлягати разом із цілим людством».

Однак лише Папа Пій ІХ (08.12.1854), спираючись на науку згаданого бл. Дунса Скота, оголосив догмат про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії, у якому читаємо: «Пресвята Діва Марія від першої хвилини свого зачаття, завдяки благодаті та особливому привілею всемогутнього Бога, силою передбачених заслуг Ісуса Христа, Спасителя людського роду, була збережена чистою без первородного гріха» і наказав додати до літанії цей заклик.

Бог схотів, аби Мати Його Сина стала для Нього гідним помешканням. Завдяки цій великій благодаті, а також своїй відкритості до неї Марія ніколи не вчинила якого-небудь гріха, тому стала для нас опорою, допомогою у боротьбі з гріхом. Марія – приклад того, що для Бога немає нічого неможливого.

Другий догмат Папа Пій ХІІ вирішив оголосити як відповідь на жахливе приниження людської особи, як це було під час світових війн. Марія уособлює образ великої гідності, якою Бог обдарував людину, призначаючи їй вічну славу. У буллі Munificentissimus, котра проголошує цей догмат, читаємо, що «Марія, Непорочна Мати Бога і завжди Діва, завершивши перебіг земного життя, була з тілом і душею взята до небесної слави».

Правда про Внебовзяття міститься у біблійному об’явленні частково, нечітко. Набагато більше на цю тему нам говорить Традиція Церкви, яка від найдавніших часів славить Марію, прославлену серед блаженних, понад ангелами та святими.

Марія з тілом і душею була взята на небо. Вона – перший плід Воскресіння Христа. Її душа і тіло були настільки з’єднані між собою і Богом, що Бог забрав усю її до неба, вказуючи нам, у чому полягає повнота спасіння. Марія не повинна, як решта святих, очікувати воскресіння тіла. Її тіло вже прославлене, перемінене так, як тіло Її Сина. Через це Бог нагадує нам, яку велику гідність має людське тіло.

Все, що зараз відбувається з нашим тілом, як ми його «використовуємо», є важливим. Тіло – це не в’язниця душі, а частина цілості. Треба його гідно трактувати, дбати, доглядати, не забруднювати гріхом.

Маріє Непорочна, Мати внебовзята, навчи нас трактувати наше тіло та тіла й душі інших із гідністю, як святиню Святого Духа. Вчи нас, як не потрапляти в єресь гедонізму, не використовувати тіло лише для приємності. Молись, аби ми стали гідні воскресіння для життя вічного.

Диякон Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ 

Зображення: eKAI