Дорогі наші читачі, пропонуємо Вам взяти участь у духовних вправах на основі «Трактату про досконалу побожність до Пресвятої Діви Марії» св. Людовіка Марії Гріньйон де Монфор (1673 – 1716). Щодня публікуємо відповідні тексти.
День одинадцятий («Про наслідування Христа», Кн. І, розд. 25)Про наслідування Христа, Книга І, Розділ 25
Колись один чоловік, який часто в тривозі між страхом і надією боровся з різними думками, молячись у церкві перед престолом, так роздумував і промовляв: "О, якби ж то я знав, що витримаю до кінця!"
І враз почув у серці відповідь Божу: "А коли б ти це знав, що робив би ти тоді? Роби це тепер і будеш цілком певний!"
І враз, потішений і підбадьорений, він поклався на волю Божу, а тривожна непевність щезла.
Він не хотів більше цікавитися і питатися, а намагався сам доходити до розуміння, яка є Богові мила і свята воля Божа, щоб почати і завершити всіляку добру справу.
"Надійся на Господа і добре чини, - каже Пророк, - заселяй землю, і поживишся її багатством" (Пс. 36,3).
Є одна річ. яка стримує від поступу і щирої поправи багатьох людей, - це страх перед труднощами і боротьбою.
Бо найбільше ті поступають у чеснотах, хто мужньо намагається робити те, що для них є найтяжче і найбільш противне.
Адже людина тим більше поступає вперед і тим вищої заслуговує ласки, чим більше перемагає себе і вмертвляє своє серце. Та не всі люди однаковою мірою мають що поборювати і вмертвляти.
Однак пильний борець, хоч би він у собі мав і багато пристрастей, буде успішніше поступати вперед, аніж інший чоловік, моральний, але не такий беручкий до чеснот.
Дві речі стають у пригоді на шляху до виправлення: силоміць відірватися від того, до чого тягне зіпсована природа; і запопадливо плекати ту чесноту, якої комусь найбільше не вистачає.
Старайся також найбільше того остерігатися і те поборювати, що тобі частіше не подобається в інших людях.
Усюди дбай про свій поступ; тож коли бачиш або чуєш добрий приклад, хай він тебе схиляє до наслідування.
А коли завважиш щось погане, остерігайся робити таке саме; або ж коли ти вже вчинив таке, старайся чимскоріш виправитися.
Під яким кутом зору ти оцінюєш інших людей, так само інші оцінюють тебе. Як мило і гарно дивитися на жваву та побожну, просту та карну братію.
А як сумно і гірко споглядати, як вона негідно поводиться, як вона не виконує того, до чого її покликано!
Як то шкідливо занедбувати обов`язки свого звання, а схиляти своє серце до того, що нам не вільно!
Пам`ятай про свою постанову, яку ти зробив, і постав собі перед очима образ Розп`ятого.
Коли глянеш на життя Ісуса Христа, маєш багато чого соромитися; що ти ще не постарався про те, щоб стати більше подібним до Нього, хоч вже давно став на Божу дорогу.
Чернець, який щиро і побожно роздумує над найсвятішим життям і муками Господніми, знайде в них доволі всього, що для нього пожиточне і конечне, і не потребує шукати чогось кращого поза Ісусом.
О, коли б Ісус розп`ятий увійшов у наше серце, як швидко і наскільки ми стали б ученими!
Тепер молимось одну з поданих молитов на вибір:
О Дух-Творець, зійди на нас,
Навідай душі слуг Твоїх,
Наповни милістю з небес
Людські серця, що Ти створив.
Тебе Всевишній в дар нам дав.
Ти джерело життя, вогонь,
Любов, бальзам для наших душ.
Дари нам семикратні шлеш.
Обіцяний по праву Ним,
Ти мову язикові дав.
І дай нам світло пізнання,
Чеснотами завжди кріпи
Слабкі тіла своїх дітей.
І віддали всіх ворогів,
Показуй нам дорогу так,
Щоб оминути всякий гріх.
І Сина нам спізнати дай.
Й Тебе, одне дихання Двох,
Дай визнавати всі віки. Амінь.
Ave, Maris Stella
(Марійний гімн з VII, або VIII століття)
Ясна зірко моря,
Матінко ласкава,
Ти зродила Бога.
Слава Тобі, слава!
Ти, що Гавриїла
Словом привітана,
Зміцнюєш нас в вірі,
Маріє кохана.
Дай всім в'язням волю,
А незрячим — очі,
Віддали всі біди,
Що нам серце точать.
О, Небесна Брамо,
Чиста Діво—Мати
Випроси в молитвах
В Сина благодаті.
О преславна Діво,
Ти — смирення взоре,
Дай усім спасенним
Жити у покорі.
Дай життя нам чисте,
Путь стели безпечну,
Бачить дай Ісуса,
Радість мати вічну.
Слава вся Отцеві,
Як і Його Сину,
І Святому Духу
У Трійці єдиній. Амінь.
Magnificat
Подячний гімн Пресвятої Діви Марії (Лк 1, 46-55)
Величає душа моя Господа,
і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
бо Він зглянувся на покору слугині своєї.
Ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління,
бо вчинив мені велике Сильний!
І святе Ім’я Його,
і милосердя Його з роду в рід
для тих, хто боїться Його.
Він виявив силу свого рамена,
розсіяв гордих думками сердець їхніх,
скинув могутніх з престолів
і підняв угору покірних,
голодних наситив благами,
а багатих відіслав ні з чим.
Він пригорнув Ізраїля,
слугу свого, згадавши милосердя,
як і проголосив нашим батькам –
Авраамові та роду його аж до віку!
Детальніше про молитовну практику
Архівний відеозапис реколекцій
Тексти взято зі сторінки Царювання Христове
2 комментарія