Папа: Надія – це повітря, яким дихає християнин

Про це повідомляє Vatican News.

Надія – немов якір, який кидаємо на другий берег. Це порівняння використав Папа Франциск, проповідуючи під час ранкової Святої Меси, яку він відслужив у каплиці резиденції «Дім святої Марти» у Ватикані у вівторок 29 жовтня 2019 року. Він закликав «жити в пориві» назустріч Господеві, бо в протилежному випадку християнське життя ризикує зазнати зіпсуття та перетворитись у «філософське вчення».

До таких думок Святішого Отця спонукало перше літургічне читання з Послання святого Павла до Римлян (Рм 8, 18-25), в якому, за його словами, апостол «співає гімн надії». Напевно, «деякі римляни» нарікали й святий Павло закликав їх з надією дивитись у майбутнє. «Я вважаю, що страждання теперішнього час нічого не варті в порівнянні з майбутньою славою, яка має нам з’явитись», – написав він у Посланні до римлян. Далі Папа мовив: «Ось у чому полягає надія: жити зверненими до об’явлення Господа, до зустрічі з Богом». Можуть з’явитись страждання та неприємності, але все це «буде завтра», а сьогодні ми «маємо запоруку тієї обітниці, якою є Святий Дух, Який «чекає» нас і «трудиться» вже від цієї миті.

Закинути якір

Насправді, надія – це немов «кинути якір на другий берег» і триматись мотузки. Але «не тільки ми, але все Творіння» буде визволене в надії, ввійде в славу дітей Божих. І також і ми, що посідаємо запоруку, «внутрішньо стогнемо, очікуючи усиновлення».

Надія означає завжди жити в пориві, в напрузі; знати, що ми не можемо зробити собі гніздо тут, бо життя християнина – це «порив вперед». Якщо він втрачає цю перспективу, то його життя стане статичним, а речі, які не рухаються, зазнають зіпсуття. Варто згадати воду: якщо вона нерухома, не біжить, не рухається, то псується. Християнинові, який не здатний до пориву на другий берег, чогось не вистачає, він врешті-решт зазнає зіпсуття. Для нього християнське життя перетвориться на філософське вчення, він казатиме, що має віру, але без надії так воно не буде.

Найсмиренніша чеснота

Папа Франциск підкреслив, що надію нелегко зрозуміти. Якщо говоримо про віру, то маємо на увазі «віру в Бога, Який нас створив, в Ісуса Христа, Який нас спас, і проказуємо Символ віри та знаємо конкретні речі про віру». Якщо говоримо про милосердну любов, то це стосується того, аби «робити добро ближньому, іншим, робити численні діла милосердя для інших». Але надію важко збагнути: «Це найсмиренніша чеснота», яку «можуть мати тільки убогі», вказав проповідник.

Далі він наголосив, що коли прагнемо бути людьми надії, то ми повинні бути убогими, бідними, які до нічого не прив’язуються. Надія смиренна, це чеснота, над якою слід працювати щоденно: кожного дня нам потрібно наново за неї братись, кожного дня потрібно брати мотузку й дивитись, чи якір ще на місці, і чи ми його тримаємось. Щодня пам’ятати, що маємо запоруку – Святого Духа.

Надія - це чеснота, якої не бачимо

Щоб пояснити, як жити надією, Папа послався на слова Ісуса в євангельському читанні того дня (Лк 13,18-21), коли Христос порівнює Царство Боже з гірчичним зерном, кинутим у поле. «Будемо сподіватися, що воно зросте», – сказав Святіший Отець, вказавши, що непотрібно це перевіряти щоденно , а мати терпеливість, як про це говорить святий Павло, «надії потрібно терпеливості». Це, за словами проповідника, «терпеливість знати, що ми посіяли, але зрощує Господь». Сіяти зерно й дозволити, щоб його зростила земля.

Говорячи про надію, Ісус також використав також образ «закваски», яку жінка змішала з трьома порціями борошна. Закваска не зберігається в холодильнику, її потрібно «замісити», як зерно, яке закопане в землю.

Папа Франциск наголосив, шо надія – це чеснота, якої не бачимо: вона діє приховано, внизу. Нелегко жити в надії, бо вона, на думку Святішого Отця, повинна бути повітрям, яким дихає християнин, повітрям надії, бо в протилежному випадку він не зможе прямувати вперед, бо не знатиме, куди йти. Надія дає впевненість, надія не розчаровує.

«Нехай Господь дарує нам усім благодать жити в пориві, в нарузі, але не задля нервів, не задля проблем, але в пориві Святого Духа, Який спрямовує нас на другий берег і зберігає надію», – закінчив Святіший Отець свою проповідь під час ранкової Святої Меси в «Домі святої Марти».