Короткі біографії святих, яких Папа Франциск канонізував 13 жовтня

Про це повідомляє Vatican News.

Кардинал Джон Генрі Ньюмен, апостол істини


Джон Генрі Ньюмен народився 21 лютого 1801 року в англіканській сім’ї. Маючи 17 років, розпочав навчання в Оксфордському університеті. Став англіканським священником. Згодом приєднався до так званого «Оксфордського руху», ставши одним з головних його сподвижників. Намагався знайти в англіканстві католицькі елементи, які вважав суттєвими для християнської віри, це привело його до того, що не зважаючи на ворожість його тогочасного середовища до католицтва, навернувся під проводом блаженного о. Домініка Барб’єрі.

У Римі Джон Генрі Ньюмен був висвячений на католицького священника й приєднався до Оратоторіян святого Філіпа Нері. Повернувшись на батьківщину, засновував там ораторії. Заснував Католицький Університет в Дубліні. Папа Лев ХІІІ призначив його кардиналом. Він не прийняв єпископських свячень і до кінця свого життя перебував у заснованому ним ораторії в Бірмінґемі. Протягом свого життя кардинал Ньюмен зробив важливий внесок в інтелектуальне життя як англіканської, так і католицької Церкви.

В 1958 розпочався його канонізаційний процес. Блаженним його проголосив Папа Бенедикт XVI, відвідуючи 2010 року Бірмінґем.

Мати Джузеппіна Ванніні: життя, віддане хворим


Джузеппіна Ванніні, засновниця Згромадження Дочок святого Камілло, народилася 7 липня 1859 року в Римі, отримавши при хрещенні наступного дня імена Джудітта Аделаїда Агата. Після смерті батьків семирічна дівчинка потрапила під опіку Дочок Милосердної Любові. В день свого першого Святого Причастя відчула поклик посвятити життя Богові, але з огляду на слабке здоров’я двері монастиря виявилися для неї зачиненими.

Зустріч із блаженним о. Луджі Теццою, каміліанином, відкрила для Джудітти шлях до цілковитого посвячення Богові. Після того, як вона звірилися духовному провідникові про своє нездійснене покликання, він представив їй проект чернечої інституції, що служитиме хворим. Після дводенних молитовних роздумів Джудітта погодилася, повністю довірившись Божому провидінню. Таким чином, 2 лютого 1892 року, в каплиці на місці кімнати, де святий Камілло відійшов до вічності, зародилося Згромадження Дочок святого Камілло. Прийнявши чернече ім’я Джузеппіна, 8 грудня 1895 року наша свята склала довічні обіти й була обрана Головною настоятелькою.

Мати Джузеппіна померла в Римі 23 лютого 1911 року, а 16 жовтня 1994 року святий Йоан Павло ІІ проголосив її блаженною. Її приклад заохочує нас у простий і конкретний спосіб давати свідчення милосердної любові і співчуття.

Мати Маріям Трезія Чірамель Манкідіян – апостолка сім’ї


Маріям Трезія Шірамель Манкідіян народилася 26 квітня 1876 року в Путенчіра в штаті Керала на півдні Індії в католицькій сім’ї. Від матері отримала ґрунтовне християнське виховання. Була чутливою до людського страждання, особливе співчуття виявляла до родин, що переживали труднощі, відвідувала їхні домівки, поспішаючи з допомогою, не зважаючи на кастову чи релігійну приналежність.

Дівчина прагнула пустельницького життя, але родина виступила проти цього. Сповнена любові до Господа, мала видіння, екстази та стигмати. В 1913 році за підтримки місцевого єпископа Трезія заснувала спільноту, з якої виросло Згромадження Святої Родини. Єпископ призначив її настоятелькою. Слава про її живу святість і служіння сім’ям спонукала численних дівчат посвячуватися Богові в новому Згромадженні. Люди всіх суспільних станів приходили до неї, шукаючи, зокрема, поради у вирішенні сімейних проблем.

Мати Маріям Трезія відійшла до вічності 8 червня 1926 року. Слава про її святість швидко поширилася, а її могила стала місцем паломництва. Святий Йоан Павло ІІ проголосив її блаженною 9 квітня 2000 року.

Сестра Дулсе Лопес Понтес – гігант милосердної любові


Марія Ріта народилася 26 травня 1914 року у Сан-Салвадор-да-Баїя в благополучній глибоко віруючій сім’ї, характерною ознакою якої було також дієве милосердя. Вже з дитинства дівчинка вирізнялася великою співчутливістю до бідних і потребуючих. Після завершення навчання, вступила до Згромадження Сестер Місіонерок Непорочного Зачаття Матері Божої, де прийняла чернече ім’я Дулсе.

Сестра Дулсе виконувала обов’язки вчительки та медсестри. Спонукувана місіонерським запалом, вона також посвятилася дбанню про освіту робітників та допомогу найостаннішим і страждаючим. Її милосердя було ніжним, материнським. Для здійснення цих спонук заснувала різні соціальні проекти. Відома як «бразилійська Мати Тереза», черниця була серед кандидатів на Нобелівську премію миру, зараховувалася до найвідоміших жінок Бразилії свого часу.

Останні місяці життя сестри Дульсе були позначені хворобою, яку вона спокійно переносила, повністю віддавшись у Господні руки. Під час 16-місячної госпіталізації її відвідав святий Йоан Павло ІІ, а 13 березня 1992 року серце черниці перестало битися. Папа Бенедикт XVI 2009 року затвердив декрет про героїчний вимір її чеснот, а 22 травня 2011 року відбулася беатифікація.

Марґеріт Бейз, «святість по-сусідству»


Марґеріт Бейс народилася 8 вересня 1815 року в місцевості П’єрра в кантоні Фрібур на заході Швейцарії. Маючи 15 років, опанувала ремесло кравчині, займаючись цим аж до останніх днів свого життя. Відмовившись від вступу до монастиря, Марґеріт обрала шлях посвячення Богові в мирянському стані, присвятивши своє життя родині та парафії. Коли її старший брат одружився з однією із домашніх робітниць, невістка не приховувала своєї ворожості до Марґеріт, яка, натомість, й далі допомагала у веденні домашнього господарства, терпеливо й з любов’ю переносячи образи. Таке наставлення причинилося до навернення кривдниці.

Марґеріт кожного дня брала участь у Святій Месі. Унеділі проводила тривалі адорації, молилась Розарій. З великою ревністю віддавалася релігійному вихованню дітей, навчаючи їх катехизму, та молодих дівчат, приготовляючи їх до одруження та материнства.

Коли вона мала 35 років, пережила хірургічну операцію на кишечнику. Оскільки подальше лікування було дуже інвазійним, Марґеріт благала Богородицю або оздоровити її, або послати такі страждання, через які братиме участь у Христових страстях. Ця молитва була вислухана 8 грудня 1854 року, коли Папа Пій ІХ проголошував догму про Непорочне Зачаття. Вона оздоровилася від недуги, але отримала стигмати: на її тілі з’явилися п’ять Христових ран. Від цього дня кожної п’ятниці о 15-й годині та протягом Страсного Тижня Марґеріт переживала Ісусові страждання. Як цього бажала, переставилася до вічності 27 червня 1879 року, в свято Пресвятого Серця. Проголошена блаженною 29 жовтня 1995 року.