13 лютого Церква згадує святу Катерину де Річчі, покровительку хворих

З дитинства Катерина глибоко переживала віру, шукала усамітнення й молитви, а особливо зосереджувалася на стражданнях Христа. Прагнучи чернечого життя, у 12 років вступила в домініканський монастир у Прато (Італія). 1535 року отримала габіт, а вже через рік склала вічні обіти.

Молода черниця швидко просувалася в чеснотах і дотримувалася суворої аскези: молилася до виснаження, бичувала себе, обмежувала їжу й сон. Переживала містичні екстази й так реально страждала разом з Ісусом на хресній дорозі, що на її тілі проявлялися сліди Христової муки. Окрім фізичних мук, Катерина зносила нерозуміння та глузування сестер, серця яких поступово завоювала великою покорою та простотою. Мала дар бачити душі, через що дехто намагався її уникати, але чимало людей прибувало до монастиря, щоб її побачити.

За молитвами Катерини відбулося чудо зцілення, та й сама свята неодноразово зазнавала його. Папська комісія, побувавши в монастирі, визнала в ній істинне Боже діяння. Хоча містичні стани Катерина переживала до 1554 року, кульмінації вони досягли 1542 року, коли свята отримала не лише стигмати, а й обручку від Ісуса.

Обрана настоятелькою 1547 року, вона була чудовою організаторкою чернечого життя, активно листувалася зі священиками та єпископами, які дослухалися до її порад. Приятелювала зі святим Карло Борромео, а зі святим Філіпо Нері та святою Марією Магдалиною де Пацці контактувала містично. Мала дар білокації. Залишила по собі аскетичні, поетичні твори й листи.

Катерина де Річчі померла в Прато після тривалої хвороби. Канонізована 1746 року.

Зображають святу в домініканському вбранні, часто під розп’яттям.

Покровителька хворих.

Упорядкувала Юлія Бойко