3 лютого Церква згадує святого Власія, захисника від хвороб горла і кровотеч

Дата смерті святого Власія може здатися дивною: адже на три роки раніше імператори Костянтин Великий і Ліциній проголосили в усій імперії Міланський едикт, визнавши християнство. Однак усе було заплутаніше: Костянтин і Ліциній разом воювали проти Максиміна, а після його смерті розпочали 10-річну війну між собою. 313 року було проголошено едикт, а 314 року Костянтин розбив Ліцинія, забравши частину його земель. Через це Ліциній почав на своїх теренах переслідувати християн, бо Костянтин прийняв їхню віру.

Багато хто ховався від переслідувачів у пустельних, усамітнених місцях. Власієві також довелося піти на гору Аргеос, де він замешкав в печері. До нього приходили дикі звірі й лагідно чекали, доки святий закінчить молитву і благословить їх. Хворих тварин святитель зцілював, покладаючи на них руки. Де переховувався святий, довідалися слуги правителя Агріколая, які прибули наловити звірів для катування християн. Доповівши господареві, що на горі ховаються християни, слуги отримали наказ схопити їх – проте знайшли на горі лише Севастійського єпископа. Прославляючи Бога, святий Власій пішов за воїнами, зцілюючи дорогою хворих і творячи чудеса. В ув’язненні він урятував юнака, якому кістка пробила горло, тому в день святого Власія є звичай молитися про зцілення від хвороб горла.

Власій, ставши перед Агріколаєм, залишився непохитний у вірі в Христа. Правитель наказав кинути мученика в озеро. Святий підійшов до води, осінив її хресним знаменням і пішов, як по суші. Розлючений Агріколай наказав стяти йому голову.

Власія зображають як єпископа, який благословляє. Його атрибути – олень, пасторал, птахи з їжею в дзьобах, дві схрещені свічки, скрібок – знаряддя тортур.

Покровитель тварин, ветеринарів, будівельників, різьбярів, немовлят; захисник від хвороб горла і кровотеч.

Упорядкувала Юлія Бойко