День зосередження для хору парафії св. Олександра в Києві

Про це повідомляє Київсько-Житомирська дієцезія.

Традиційно такі зустрічі відбуваються в чернечому домі сестер серцянок – просторій затишній квартирі, розташованій у багатоповерхівці спального масиву на правому березі Дніпра.

«Ці дні зосередження я намагаюся організовувати для того, щоби ми разом із хором переживали духовне відновлення, – пояснює сестра Людмила Саганівська CSM. – Аби те, що ми робимо, про що співаємо, набирало щораз глибшого сенсу, було на славу Божу. І щоби кожен також зрозумів, до чого кличе його Господь».

Церква як фольклор
Цілий місяць єпископ Віталій мешкав в Ірландії – вивчав там англійську мову. Тому не міг не поділитися своїми враженнями. Він побачив те, якою може стати наша Церква, якщо ми нічого не робитимемо. За весь час його перебування в Ірландії він був лише чотири рази на Месах, супроводжуваних співом – на свята. Буденність і мінімалізм дуже послабили Церкву. Після столітніх насадження англіканства й переслідувань за віру нині для Католицької Церкви настав час свободи, і це її послабило. Почалася стагнація. Цього не видно зсередини, лише ззовні. Церква стала традицією, фольклором. Як вишиванка – не на щодень, буде свято – вдягну. Матеріалізм забирає в Церкви дух. Часи, коли Її ніхто не переслідує – найгірші часи: вона не очищується. Завжди знайдеться сатана, дасть гроші і скаже: вистачить і такого! Забере щось головне і Церква стане фольклором.

Гріх – він заразний
На конференції ми роздумували над Євангелієм від Йоана 8:1–11, коли навколо Ісуса зібралися активні віряни та вимагали вбити пійману за перелюбство жінку. Чому ж вони так ревно хочуть її смерті? В історії з перелюбницею обидва короткі рішення – так чи ні – катастрофічні для Ісуса Христа. Тому Він не каже її не вбивати (бо тоді нібито не знає закону), проте не каже її вбити (бо втратив би обличчя милосердного пастиря). Він пропонує трете – тільки Бог може так вийти з ситуації! Не заперечує, буцім вона гідна смерті, а практично каже їм: повний вперед! Але ніхто не знайшовся без гріха, хто би кинув у неї камінь.

Тільки нам самим здається, що гріх – це індивідуальна справа. Ні! Хтось каже – це моя хвороба. Так, звичайно, але також я спроможний передати це іншим. Гріх – він заразний. Корупція, моральні вади… Євреї знали, що треба триматися осторонь від гріха. Викидати з народу – середовища вірних – того, хто грішить і спокушає до гріха. Чинили так через вірування в те, що так сказав Господь і Його закону треба дотримуватися.

Коли жоден із юдеїв не наважився жбурнути в жінку-грішницю камінь і усі розійшлися, вона залишилася наодинці з Богом. Великий Піст – це наш час залишитися наодинці з Богом і поглянути на своє життя, у якому є певні речі, такі собі пухлини, до яких ми звикли, – а це гріх. У піст можемо побути з Ним сам на сам і просити: Господи, скажи мені правду! Що я маю змінити у своєму житті? Оступитися, спіткнутися – справа людська. Тривати в цьому  гріху – справа диявола.

У грецькій мові є два означення часу. Хронос – час звичайний, що триває, а кайрос – благодатний час, час Божий. Зустріч у час кайросу – міняється абсолютно все життя. Ісус Христос приводить цю жінку від смерті до життя. Вона могла би святкувати свій другий день народження. Це як рестарт: починаєш усе наново і вже не вертаєшся назад до гріха.

Гра на життя і смерть
Наприкінці зустрічі Його Ексцеленція запропонував до роздумів картину Моріца Ретча «Гра з дияволом» («Шахісти»). На саркофазі триває гра людини з сатаною у шахи – гра, ставкою в якій є життя або смерть. Сатана дуже хитрий, упевнений гравець. Наївно думати, що можна трішки згрішити і його обіграти. Недбалість духовного життя віодить людину в морок, липку темряву – вона перестає відчувати проблему. А Господь прийде, як злодій, не тоді, коли його чекаєш. Гріх непомітно стає частиною життя – і маємо наслідки. За гріхом може стояти історія, і вона може бути дуже гарною. Але ії вектор – пекло. Немає третього: або небо, або пекло. За ким вирішуєте йти: за Богом чи за  сатаною?

Враження учасників дня зосередження

Беата Чернянчук
Зустріч була дуже теплою і радісною. Цей спільно проведений день надзвичайно зблизив коллектив. Дякуємо єпископу Віталію за його мудрість і відкритість, за те, що показує нам важливість інтимності у стосунках з Богом.  Дякуємо за розставлені орієнтири в постійній життєвій боротьбі. Вдячні сестрі Людмилі за організацію. Із нетерпінням будемо чекати наступного дня зосередження))

Олександр Ходаковський
Цікаво було слухати, коли єпископ Віталій охоче ділився з нами міркуваннями про уривок з перелюбницею. Мене зачепила його думка про те, що Церква дбає про спасіння цілого народу, не окремих осіб, спільнот. Крім іншого, у цьому полягає значення «вселенськості» Церкви. Мене вразила також сама особа владики Віталія. Своєю розважливістю, стриманістю, ретельним підбором слів для вираження своїх думок і емоцій єпископ подав прекрасний приклад для наслідування.

Зоя Кохановська
День зосереджене збагачує духовно, наближає до Господа, поглиблює віру. Мені дуже подобається атмосфера під час дня зосередження. Слава Богу за чудовий час і велика подяка єпископу Віталію.

Марія Антоневська
Дуже приємно відвідувати такі теплі зустрічі – у колі друзів говорити про нашого Отця, про життя, ділитися своїми думками та дискутувати на різноманітні теми. Після таких наших посиденьок я, зазвичай, обдумую усе обговорене, приходжу до якихось своїх висновків, що роблю правильно, а над чим треба працювати. Велика подяка сестрі Людмилі за її теплий прийом, єпископу Віталію за його слова, і вам, друзі, за те, що мала честь розділити з вами чудовий суботній день.

Світлана Казнодій, регент хору храму св. Олександра
Такі дні змушують тебе зазирнути вглиб себе, витягни назовні усе, що там закопане. Свої помилки важко помічати й виправляти, а зустрічі, як ця, допомагають їх поступово виправляти – одразу не вийде. Заглибитися в себе, відчути, подумати, із чимсь погодитись, із чимось ні, щось змінити. Для мене це дуже важливо, і я завжди чекаю на них. А з єпископом Віталієм вони мене якось по-особливому чіпляють. Багато хто думає, що для співу в катедральному соборі потрібна музична освіта, але це не так. Наш ансамбль – непрофесійний, приймаємо усіх, незалежно від того, музикант чи ні, знаєш ноти чи ні. Для початківців це може стати поштовхом до чогось вищого! Важливо любити музику і ставитися відповідально до того, що робиш. Не бійся!»

«Люде, спіши навернутись!» – єпископ Віталій процитував одну з пісень, яку хористи співали під час Меси, аби нагадати, що Великий Піст – це особливий час для навернення, щоби стати з Богом тет-а-тет і спитати: «Що ти мені скажеш, Господи?» Час поспішати!

Ольга Рибачук

За темою:
Зустріч учасників курсу «Альфа» парафії собору святого Олександра
День зосередження для Хору парафії св. Олександра в м.Києві
Київській конкатедрі святого Олександра – двісті років