Гора Спокуси (Єрихон)

Ісус постив у Юдейській пустелі 40 днів, перш ніж розпочав свою публічну діяльність. Це сталося поблизу Єрихона, арабського міста, розташованого в Юдеї, у східній частині Палестини, біля річки Йордан, нині ця територія знаходиться під адміністрацією Палестинської Автономії. Це одне з найстаріших міст світу і, ймовірно, найдавніше.


Поруч із нинішнім Єрихоном було три окремі поселення ще 11 тисяч років тому. Найдавніше з них розташоване в районі сьогоднішнього Тель ес-Султана (арабською «тель» означає пагорб, або курган), в декількох кілометрах від міста, і походить з докерамічного періоду неоліту. Це було поселення площею 4 га, оточене кам’яною стіною заввишки близько 3,5 м з 10-метровою кам’яною вежею, що становила половину довжини однієї зі стін муру. Його будівлі зведені з дренованих цеглин, на кам’яному фундаменті. Зазвичай вони складалися з кількох приміщень (часто великих, площею понад 20 кв. м, розділених на менші частини), з вапняною підлогою. Під час розкопок одна з будівель була ідентифікована як храм, оскільки в її стіні була ніша, до якої ідеально вписувався шматок колони з вулканічної скелі, знайдений неподалік. Померлих жителів поселення ховали під будинками.


У IV тис. до н. е. Єрихон швидко розростався. У XVI ст. до н. е. під час набігів єгиптян місто було зруйноване, що підтверджується розкопками, а також тим, що на той час Єрихон був оточений стіною з каменю та цегли. У Біблії в Книзі Ісуса Навина говориться, що в ХІІІ ст. до н. е. місто було захоплене ізраїльтянами, що поверталися з єгипетського полону. Перед тим, як це сталося, туди прибули два ізраїльські розвідники, але їх виявили жителі. Вони знайшли притулок у домі блудниці Рахав, яка їх урятувала. Натомість розвідники пообіцяли їй, що вона та її родина не будуть знищені після завоювання міста.

Біблійний опис говорить про те, що під звуки сурм ізраїльських священиків стіни Єрихона впали. Звідси вислів «ревіти, як єрихонська труба». Ніяких слідів міста цього періоду не лишилося. Після взяття Ханаана ізраїльтянами Єрихон належав до покоління Веніяміна, а після поділу Ізраїльського царства, приблизно у 929 р. до н. е. увійшов до його північної частини – Ізраїлю. Місто було окуповане Ізраїлем після шестиденної війни в 1967 р., а потім стало першим містом, відданим Палестинській автономії у 1994 р. згідно положень «Угоди в Осло».

Пізніше, знову окупований Ізраїлем, він був переданий палестинцям 16 березня 2005 р. З біблійного періоду місто відоме з Євангелія св. Луки, коли митар Закхей піднявся на дерево сикомора через свій невеликий зріст, щоб побачити Ісуса, що проходить через Єрихон. Ісус привітав його й обіцяв відвідати його дім. Закхей погодився віддати половину свого майна бідним і відшкодувати врати постраждалим від його визиску в чотири рази. Після цих слів Ісус визнав його справжнім сином Авраама.


На північ від міста (приблизно 5 км від центру) знаходиться гора Спокуси, де, згідно з біблійною традицією, Ісуса спокусив сатана під час його 40-денного посту і перебування в пустелі. На півдорозі до вершини знаходиться грецький монастир св. Юрія, збудований над скелястим обривом у 1874-1904 рр., на місці старого фундаменту ХІІ ст. Будівля була зведена навколо печери, де постив Ісус.


Раніше, вже у ІІ ст. до н. е., сирійський полководець Бакхідес, генерал Антіоха Епіфана IV, збудував фортецю Дука на вершині, де Симон Маккавей, брат Юди, був підступно знищений у 134 р. до н. е. разом із своїми синами Мататієм та Юдою. Коли хрестоносці в ХІІ ст. завоювали цю територію, вони назвали вершину гора Кварантанни (арабською мовою джабал Курунтул). На руїнах сирійської фортеці за часів хрестоносців було збудовано два храми, які простояли лише два століття. Ви не зможете піднятися на вершину, проте можна попросити монастирського наглядача відкрити задню браму. Зверху відкривається чудова панорама Єрихона, долини Йордану та північної частини Мертвого моря.


Диякон Яцек Ян Павловіч для КМЦ