8 лютого Церква згадує святого Єроніма Еміліані, покровителя сиріт і покинутих дітей

Юнак з’являється в історії Венеції під час війни з Людовіком ХІІ як офіцер місцевої армії, командувач в одній із фортець. Венеція програла війну, а майбутній святий потрапив у полон, де пережив навернення й дав обіцянку покинути військову кар’єру та присвятити життя на служіння Богу і людям, якщо буде визволений. Так сталося, і Єронім після звільнення відновив обіцянку перед чудотворним образом Богородиці в Тревізо, а 1518 року отримав свячення.

Через складну ситуацію в Італії – часті епідемії й війни призводили до зубожіння – він занурився в благодійну діяльність. Під впливом святого Каетана й кардинала Карафи (майбутній Папа Павло IV) зосередився на праці з сиротами. Зумів організувати перший у Венеції притулок для дітей, використовуючи статки родини. Проводив катехизацію й забезпечував професійну підготовку, аби його учні згодом могли знайти гідну працю. Згодом аналогічні притулки були відкриті у Брешії, Комо, Бергамо, Вероні (тут Єронім створив також дім для колишніх повій) та Сомасці. Аби підтримувати стільки осередків, заснував 1534 року Орден Кліриків Регулярних із Сомаски, затверджений папською постановою 1540 року.

Єронім також підтримував недужих: заснував госпіталь, ніс допомогу під час епідемії 1527–1528 років, а 1537 року, доглядаючи за хворими, заразився сам. Канонізований 1767 року.

Зображають святого в священицькому вбранні, часто серед дітей або в присутності Богородиці. Атрибути – ланцюги на руках, офіцерська зброя.

Покровитель сиріт і покинутих дітей, засновників шкіл і притулків.

Уклала Юлія Бойко