Бог не байдужий до благання людини. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Марка (10, 46-52)

Того часу Ісус зі своїми учнями і великим натовпом виходив з Єрихона, а син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Почувши, що це Ісус Назарянин, він почав кричати, гукаючи: «Сину Давида, Ісусе, помилуй мене!» І багато погрожувало йому, щоби замовк. Та він ще дужче кричав: «Сину Давида, помилуй мене!» А Ісус, стоячи на місці, сказав: «Покличте його!» Вони закликали сліпця і сказали йому:  «Відваги, вставай, Він кличе тебе!» Той скинув свого плаща, підскочив і прийшов до Ісуса. І у відповідь Ісус промовив до нього: «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Сліпий відказав Йому: «Раввуні, щоб я прозрів!» Ісус же сказав йому: «Іди, віра твоя спасла тебе!» І він відразу прозрів і пішов дорогою за Ним. 

Фрагмент з Євангелія від Марка розповідає сьогодні про зустріч Ісуса та сліпого жебрака Вартимея. Не йдеться лише про чудо зцілення, як може здатися напочатку. Сам євангеліст намагається нам це підказати, описуючи головного персонажа дуже детально: знаємо не тільки його ім’я, але й як звали його батька, знаємо про його сліпоту, про соціальний стан і навіть про те, де він постійно перебував ("край дороги"), жебракуючи, аби заробити на хліб.

Тож чуємо, що Вартимей, щойно довідується про присутність Ісуса, починає кричати і просити його помилувати: "Сину Давида, Ісусе, помилуй мене!" Його крик – це благання серця: відчайдушне, наполегливе, сповнене віри, що мусить пробиватися крізь опір і ворожість тих, кому не подобається те, що порушує звиклий для них уклад речей... "Сину Давида!" – лунає з вуст Вартимея. Звернення, яке він скеровує до Ісуса – це давній титул Месії. Сліпий Вартимей признає в Тому, хто проходить поруч, месію, Спасителя, Того, хто може радикально перемінити його життя. Ніколи не бачивши Ісуса, вірує, що Той може і хоче йому допомогти. Але ще раніше усвідомлює, що потребує Божої допомоги. Усвідомлює свій стан, власну неспроможність, але не кориться такому стану речей і прагне змінити власне життя, почати заново, розпочати власний шлях – дійсно, якщо на початку цього оповідання євангеліст Марк говорить про Вартимея, який "сидів край дороги", то наприкінці
він перетворюється на того, хто "йде дорогою" за Ісусом, ставши Його учнем. А у центрі цієї inclusio – зустріч з Ісусом, яка змінює життя Вартимея.

Почувши крик Вартимея, Ісус зупиняється і кличе до себе сліпого жебрака. Бог не залишається байдужим до благання людини, лише являє своє милосердя і зупиняється. "Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?" – чуємо. Те саме питання, яке минулої неділі Господь скеровував до Якова та Йоана. Те саме питання, яке Бог промовляє до кожного з нас.

Питання, яке показує те, що саме вважаємо для нас найголовнішим, найціннішим. Питання, яке робить явним прагнення нашого серця. Вартимей не просить влади, хоче тільки знову бачити: "Раввуні, щоб я прозрів!" Миттєвим є результат його молитви: "Він відразу прозрів і
пішов дорогою за Ним". Віра Вартимея не лише приводить його до зцілення, але й змінює все його життя – відтепер Вартимей зможе використовувати свій новий зір, щоб йти зa Христом, перетворившись на Його учня, і вже не втратить Його ніколи з поля зору.

Питання

Прагнення Вартимея перемінити власне життя викликало чимало нарікань з боку інших, які хотіли примусити його мовчати. Які труднощі постають передо мною, коли я намагаюся наблизитися до Господа?

На питання Ісуса "Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?" Вартимей просить дар прозріння. А що проситиму я? Якого дару я прагну найбільше?

Ірина Кладій для КМЦ

Зображення: