День втраченої дитини з Матір'ю Божою Гваделупською

День втраченої дитини (або ж День пам’яті дітей, які померли в утробі матері або невдовзі після народження) відзначається у Західній Європі та США близько 30 років, пише Ольга Галаненко на сторінці Facebook.

Його історія пов'язана з історією американки Робін Беар, яка шість разів під час вагітності втрачала дитину. У 1988 році вона звернула увагу громадськості на проблеми батьків, які пережили подібне у своєму житті. Цього ж року президент США Рональд Рейган на офіційному рівні оголосив жовтень місяцем обізнаності про пренатальні і перинатальні втрати (Pregnancy and Infant Loss Awareness Month). Вже за деякий час цю ініціативу підхопили країни Європи, Австралія та Нова Зеландія і таким чином цей День став всесвітнім.

Чому саме 15 жовтня?

По-перше, одну зі своїх 6 дітей Робін втратила саме 15 жовтня, а по-друге — вагітність від 1 січня триває якраз до половини жовтня і це можна вважати символічною датою для усіх, хто втратив дитину.

Чому так важливо вшановувати пам'ять так рано втрачених дітей?

Тому, що жодне людське життя не може бути забутим незалежно від того, скільки людині судилося прожити на землі. Якщо ми маємо шану до життя вже від його зачаття, то віримо, що незважаючи на його тривалість, воно заслуговує на пам'ять і місце в нашому серці.

Інша причина – це свідоме замовчування суспільством цієї болісної проблеми, на яке найчастіше закривають очі, забуваючи про важкий психологічний стан батьків після втрати. Незрідка таке горе переживається в самотності, без підтримки навіть близького оточення, не говорячи вже медичних працівників, які «грішать» абсолютним нерозуміння ситуації, а іноді і цинізмом. Саме через це втрати можуть мати непоправні наслідки для здоров’я – як фізичного, так і психічного. Є випадки, коли жінка протягом усього життя так і не змогла вийти зі стану втрати і пережити її.

Однак, існує ще один вимір, про який варто пам'ятати. Ця дата – це нагода все переосмислити і подивитися з надією у майбутнє. Вийняти з душі те, що так хочеться забути і ніколи не згадувати, віддати у Божі руки і крокувати далі. Лише у Божому світлі можемо оцінити по-новому те, що відбулося з нами. Зрештою, у Бога немає мертвих. І це для нас можливість порадіти за дітей, які були втрачені нами, однак перебувають у щасті з Богом.

Саме тому важливо прожити цей День у молитві, в товаристві з Богом.

Парафія Марії Матері Церкви (храм на бул. Перова, 1б, Київ) підготувала цілу програму за участю психолога, священика, осіб, які мають досвід позитивного виходу зі втрати. Кульмінацією події має стати Служба Божа із запаленням свічок у пам'ять втрачених дітей та заступницька молитва під покровом Матері Божої Гваделупської, відомої утішительки у стражданнях. Запрошуємо!

Прийди! Згадай свою дитину! Не залишайся сам-на-сам зі своїм болем! Віддай його у Божі руки!