«Santo subito!» У Кам’янці-Подільському поховали о. Алоїза Кособуцького

Отець Алоїз — уже другий кам’янецький священик-паулін, що помер від коронавірусу. 29 серпня помер о. Валерій Якубчик, настоятель цієї ж парафії св. Миколая.

Похоронну Месу очолив єпископ-ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський. Були присутні єпископ Павло Гончарук, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії, єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович та єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава, представники Генеральної ради Ордену Святого Павла Першого Пустельника о. Пьотр Лоза OSPPE і о. Маріуш Табульський OSPPE, настоятель кафедрального собору свв. Петра і Павла й багаторічний приятель о. Алоїза, його колишні однокурсники, священики інших парафій, сестри-урсулянки та бенедиктинки, що працювали пліч-о-пліч з отцем Алоїзом, його рідна сестра Лілія та інші рідні і близькі.

На похороні була також представлена польська делегація — очільник Канцелярії прем’єр-міністра Міхал Дворчик, представники посольства, дипломатичного корпусу та інституцій захисту культурної спадщини.

У зверненні до присутніх о. Роман Лаба OSPPE, співбрат покійного, згадав про відкриття Ювілейного року з нагоди 650-річчя від заснування храму св. Миколая. «Всі ми очікували особливих благодатей на цей рік, і віримо, що Господь нас не обманув. Отець Алоїз тепер випрошуватиме їх для нас на небесах», — сказав він. Отець Роман згадав про те, якого великого значення покійний надавав справі реставрації храму, як вкладав у неї серце й душу. «Отець Алоїз відновив цю парафію, він був її першим настоятелем, — сказав о. Лаба. — Так вийшло, що на початку вересня ми прощалися з останнім настоятелем парафії св. Миколая. Сьогодні ми прощаємося з першим». Він назвав отця Алоїза, чиї останні дні були позначені хрестом страждання, людиною великого серця, рідкісної харизми та наділеною неймовірною відданістю Матері Божій.

Єпископ Леон Дубравський у своєму слові подякував парафіянам та всім, хто молився за зцілення отця Алоїза, єднаючись у спільній молитві Розарію, поки він перебував у лікарні. «Важко усвідомити, — сказав він, — що ми виносимо вже другу труну священика з цього храму; але в Бога є на все свої плани».

У ході Літургії Слова були виголошені такі слова з Євангелія від Луки: «Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав Його, ввійшов у Капернаум. А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього. Почувши про Ісуса, він послав до Нього старших юдейських, благаючи Його, щоб прийшов і вирятував слугу його. Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи: “Він достойний, щоб Ти йому зробив це: любить бо народ наш і збудував нам синагогу”. І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб Йому сказати: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти зайшов під мою крівлю. Тому я й не насмілився іти до Тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій. Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: іди, і той іде; а іншому: ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: зроби це, і той робить”. Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри”. І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим» (Лк 7,1-10).

У проповіді о. Роман Лаба сказав: «Бог бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до істини. Це Його мета номер один і найважливіше служіння Церкви — спасіння душ. Все, що є у Церкві, має служити цій меті. Молитва, читання Божого слова, роздуми над ним, краса храму, яку ми споглядаємо, — все це потрібно нам для осягнення спасіння, розуміння того, яким прекрасним є Царство небесне.

Ніхто не обирає, коли народитися і коли померти: це в руках Бога. Ми не обирали слів сьогоднішнього Євангелія, щоб допасувати їх до отця Алоїза — але так захотів Бог. Це Євангеліє звершилося в його житті: ми можемо сміливо сказати, що він любить нас і що він відбудував нам святиню. Тому з огляду на ці святі діла ми просимо: Господи, торкнися нас і зціли нас світлом свого Слова!»  

Отець Роман особливо підкреслив любов до Божого Слова, яку отець Алоїз проніс крізь усе своє життя: готуючись до проповідей, він постійно записував їх на будь-якому папірці, який траплявся йому під руку, — чи то був залізничний квиток, чи порожня упаковка. Після проголошення проповіді присутні почали скандувати «Santo subito!» («Вже святий!»).

Єпископ Леон Дубравський закликав присутніх молитися за покликання до священницького та богопосвяченого життя, щоб Бог послав на місце о. Алоїза, який тепер споглядає Небо, нових молодих священиків, чиї серця будуть наповнені бажанням служити Богові.

Наостанок отець Роман Лаба подякував Богові у Пресвятій Трійці за всі чудеса, які Він сотворив у житті о. Алоїза. «Я не буду їх перераховувати, — сказав він з усмішкою. — Ви й самі все бачили».

Джерело: CREDO