П’ятиріччя вбивства о. Жака Амеля: мученик братерства

Про це пише Vatican News.

На служінні Церкві та своїй громаді. Не як настоятель, але як священик-пенсіонер, отець Жак Амель у свої 85 років у своєму щоденному житті свідчив, що означає діяти в дусі братерства, сприяти зустрічі, вміти вислухати та молитися. Проминуло п’ять років від того трагічного дня, коли він був варварськи вбитий в храмі святого Стефана в Сен-Етьєн-дю-Рувре поблизу Руана, що в північнофранцузькому регіоні Нормандії: 26 липня 2016 року, наприкінці Святої Меси, йому перерізали горло два чоловіки, які присягнули так званій «Ісламській державі».

Близькість Папи Франциска

Незадовго після вбивства священика Папа Франциск дозволив відкрити беатифікаційний процес, звільнивши від припису, який вимагає чекати 5 років після смерті. Бо він є «мучеником, а мученики – блаженні», сказав він, відслуживши 14 вересня 2016 року, в свято Воздвиження Чесного Хреста, заупокійну Святу Месу в «Домі святої Марти», на яку прибули родичі та парафіяни о. Жака разом з паломниками, очолюваними архиєпископом Руана Преосвященним Домініком Лебруном.

Під час проповіді Святіший Отець згадував священика як «доброго, смиренного мужа братерства, який постійно старався будувати мир». «Він віддав своє життя за нас, віддав життя, щоб не зректися Ісуса. Він віддав життя разом з жертвоприношенням Ісуса на вівтарі, і звідтіля обвинуватив автора переслідування, мовивши: “Сатано, відійди від мене”. Нехай же цей приклад мужності, а також мучеництва свого життя, відмови від себе, щоби допомагати іншим, творити братерство між людьми, допоможе нам безстрашно прямувати вперед», – сказав Папа.

Беатифікаційний процес

Дієцезальний етап беатифікаційного процесу о. Жака Амеля завершився в березні 2019 року, а тепер справа передана до Конгрегації визнання святих. Йдеться про те, щоби підтвердити, що священик був убитий «in odium fidei», з ненависті до віри. Душпастир прагнув нести послання братерства в свою громаду. Це засвідчив також його останній допис, опублікований у парафіяльному бюлетені на початку літа 2016 року, що став його духовним заповітом: «У цей період, – писав він, – зуміймо почути Боже запрошення заопікуватися цим світом, щоби вчинити його там, де живемо, більше щирим, людянішим і більш братерським».

Спогадування

Також і цього року Руанська архідієцезія проводить пропам’ятні заходи. Архієпископ Домінік Лебрун зазначив, що особливістю цьогорічного спогадування є те, що вперше воно відбудеться без одного зі свідків цієї трагедії, який нещодавно залишив цей світ. «Цінність бути свідком стосується не лише процесів, але має життєве значення. Те, що трапилося, зобов’язує всю християнську спільноту бути свідками мучеництва перед громадою», – зазначив ієрарх.

«У світі існує багато мучеників. – додав він. – Я думаю про необхідність іспиту сумління. Протягом багатьох років ми, можливо, ігнорували це, бо перебували в мирі, а проблеми здавалися далекими. Маю на увазі азійський чи африканський континенти. Яким чином можемо бути близькими з далеким братом, який страждає за Христа? Крім того, мусимо замислитися над тим фактом, що свідчення проявляється не лише у випадку варварського насильства, але й у тому, як живемо Євангелієм. У тому, які це наслідки несе за собою. Тут у Франції чимало підлітків, які готуються до Миропомазання, розповідають мені, що не признаються про свою віру, бо вчителі та ровесники насміхаються. Чимало дорослих мають труднощі в тому, щоб жити згідно з вірою. Прийняти Євангеліє означає іти за Ісусом дорогою хреста, не забуваючи про те, що це дорога любові, але любов на землі проходить також через хрест», – нагадує архієпископ Домінік Лебрун.