Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Папа: завдання релігій – перетворити знаряддя ненависті на знаряддя миру
16:01 Субота 0 216
6-03-2021, 16:01

Папа: завдання релігій – перетворити знаряддя ненависті на знаряддя миру

Звертаючись до учасників міжрелігійної зустрічі, що відбулася в стародавньому місті Ур на півдні Іраку, Святіший Отець закликав їх взяти на себе зобов’язання «здійснити Божу мрію про те, щоб людство стало гостинним і відкритим для всіх своїх дітей».
Про це повідомляє Vatican News.

Після зустрічі з Великим Аятолою Аль-Сістані в Ен-Наджафі, що відбулася в суботу, 6 березня 2021 року вранці, Папа Франциск відлетів до Насирії, звідки автомобілем виїхав до стародавнього міста Ур. Там відбулася міжрелігійна зустріч, що зібрала представників різних релігій і віровизнань. На початку зустрічі прозвучали читання з Книги Буття та з Корану, а також свідчення представників різних релігій, після чого взяв слово Наступник святого Петра.

Повернення до початків

«Це благословенне місце повертає нас до початків, до джерел божественного діяння, до витоків наших релігій», – зазначив Святіший Отець, нагадуючи, що згідно зі Святим Письмом, з Ура походить Авраам. «Тут він почув поклик Бога, звідси він вирушив у подорож, яка змінила історію, – підкреслив Папа. – Ми є плодом цього поклику та цієї подорожі. Бог сказав Авраамові підвести погляд до неба і порахувати зірки (пор. Бут 15, 5). У цих зірках він побачив обіцянку свого потомства, побачив нас. І сьогодні ми – євреї, християни та мусульмани – разом з братами та сестрами інших релігій вшановуємо нашого батька Авраама, роблячи те саме, що і він: дивимось на небо і ходимо по землі». Саме ці два вислови – «дивитися на небо» і «ходити по землі» – стали двома основними пунктами цієї промови Папи Франциска.

Дивитися на небо

Глава Католицької Церкви зазначив, що через тисячі років, ми споглядаємо те ж небо, бачимо ті самі зірки. Вони освітлюють найтемніші ночі, бо світять разом, і це є символом єдності. «Якщо ми хочемо зберегти братерство, ми не повинні втрачати з поля зору небо», – наголосив Папа, додаючи, що роль нащадків Авраама і представників інших релігій полягає в тому, «аби допомогти своїм братам і сестрам піднести свої очі та молитву до неба», тобто, усвідомлювати власну обмеженість і потребу в Бозі. Святіший Отець зазначив, що коли людина виключає Бога, вона, врешті-решт починає поклонятися земним речам. «Ми підводимо наші очі до неба, – пояснив він, – щоб піднятися з дна своєї суєти; ми служимо Богові, аби звільнитися від поневолення нашим “я”, бо Бог закликає нас любити. Це справжня релігійність: поклонятися Богові і любити ближнього. У сучасному світі, який часто забуває про Всевишнього або пропонує його спотворений образ, віруючі покликані свідчити про Його доброту, показувати Його батьківство через своє братство».

Ненависть до інших – це богохульство

Папа Франциск закликав усіх релігійних лідерів, що зібралися в землі Авраама, підтвердити, що «Бог – милосердний і що найбільшим богохульством є осквернення Його імені, ненавидячи братів і сестер». «Ворожнеча, екстремізм та насильство, – наголосив він, – не народжуються в релігійному серці: це зрада релігії. Ми, віруючі, не можемо мовчати, коли тероризм зловживає релігією. Власне, це ми покликані однозначно розвіяти всі непорозуміння. Не дозволяймо, щоб небесне світло затьмарювали хмари ненависті!». Святіший Отець пригадав про численні страждання, яких зазнали всі етнічні та релігійні спільноти Іраку, вказавши, зокрема, на великі людські втрати серед спільноти язидів.

Глава Католицької Церкви зазначив, що «деякі зірки не переставали сяяти» навіть у темні часи, коли тероризм вторгся на північ Іраку, знищивши частину його релігійної спадщини, включаючи церкви, монастирі та культові споруди різних громад. Він пригадав про молодих мусульманських волонтерів Мосула, які допомагали ремонтувати церкви та монастирі, «будуючи братерську дружбу на розвалинах ненависті», а також про тих християн та мусульман, які тепер разом відновлюють мечеті та церкви. Папа вказав на важливість «любити і захищати святі місця», що, під покровительством праотця Авраама, повинні стати «оазисами миру та зустрічей для всіх».

«Через свою вірність Богові, – додав він, – Авраам став благословенням для всіх народів (пор. Бут 12, 3); нехай наша сьогоднішня присутність тут, йдучи його слідами, буде знаком благословення та надії для Іраку, Близького Сходу та всього світу. Небо не втомилось від землі: Бог любить кожен народ, кожну дочку і сина! Не втомлюймося дивитись на небо, дивитись на ті самі зірки, на які колись дивився наш батько Авраам».

Прямувати по землі, відкриваючись на інших

Наступник святого Петра підкреслив, що для Авраама погляд на небо не став відволіканням, але стимулом прямувати по землі тим шляхом, який через його нащадків доторкнувся до кожного часу і місця. «Все почалося звідси, від Бога, Який вивів його з Ура (пор. Бут 15, 7), – вів далі Папа. – Це був шлях виходу, який передбачав жертви. Аврааму довелося залишити свою землю, дім та рідню. Проте, відмовившись від власної родини, він став батьком сім'ї народів». Святіший Отець пояснив, що подібне трапляється і з нами: на нашому шляху ми покликані залишити ті зв’язки й прив’язаності, які, утримуючи нас замкненими у своїх групах, заважають нам прийняти безмежну любов Бога і вбачати в інших своїх братів та сестер.

«Нам потрібно виходити поза себе самих, бо ми потрібні одні одним», – наголосив він, додаючи, що пандемія дала нам зрозуміти, що «ніхто не врятується наодинці» (Fratelli tutti, 54). Але завжди залишається спокуса віддалитися від інших; вислів «кожен сам за себе» може швидко перерости у «всі проти всіх», що є гіршим від будь-якої пандемії. «Серед бурь, які ми тепер переживаємо, – підкреслив Папа, – така ізоляція нас не врятує. Нас не врятує гонка озброєнь або зведення стін, а лише ще більше віддалить нас одні від одних і вчинить нас агресивнішими. Нас не врятує ідолопоклонство грошам, бо вони замикають нас у собі і породжують безодню нерівності, в яку провалюється людство. Нас не врятує споживацтво, яке затуплює розум і паралізує серце».

Мир не вимагає переможців і переможених

Папа зазначив, що шлях, який вказує небо – це шлях миру, що вимагає, аби, особливо в умовах бурі, веслувати разом. «Не буде миру без ділення та прийняття, – наголосив він, – без справедливості, яка забезпечує рівність та розвиток для всіх, починаючи від найуразливіших.

Миру не буде, якщо народи не простягнуть руку іншим народам. Миру не буде, поки називатимемо інших «вони», а не «ми». Миру не буде, поки наші союзи будуть проти інших, бо союзи одні проти інших лише збільшують поділи. Мир не вимагає переможців і переможених, а братів і сестер, які, незважаючи на всі непорозуміння та рани минулого, переходять від конфлікту до єдності». Святіший Отець закликав молитися в цьому наміренні за весь Близький Схід, а особливо, за «зруйновану війною Сирію». Він додав, що шлях миру розпочинається «з рішення не мати ворогів», а єдиним ворогом, з яким повинна боротися кожна віруюча людина, є ненависть.

Завдання релігій

Наступник святого Петра підкреслив, що перед сучасним людством, а особливо, перед віруючими усіх релігій, стоїть завдання «перетворити знаряддя ненависті на знаряддя миру». «Це ми повинні твердо закликати лідерів держав замінити дедалі більше розповсюдження зброї на забезпечення всіх їжею, – наголосив він. – Це ми повинні притишити взаємні звинувачення, щоб почути волання пригноблених і відкинутих у нашому світі: занадто багато людей не мають їжі, ліків, освіти, прав та гідності! Це ми повинні пролити світло на тіньові операції, що обертаються навколо грошей, і вимагати, щоб гроші не йшли лише на підсилення незмірної розкоші небагатьох. Від нас залежить збереження нашого спільного дому від наших хижацьких цілей. Від нас залежить нагадування світові про те, що людське життя має цінність задля того, чим воно є, а не задля того, що воно має, і що життя ненароджених, людей похилого віку, мігрантів, чоловіків і жінок, незалежно від кольору їхньої шкіри чи національності, завжди є святим і має таку ж цінність, як і життя всіх інших! Це ми повинні мати мужність підвести очі і поглянути на зірки, зірки, які бачив наш батько Авраам, зорі обітниці».

Свідчення братерства й гостинності

Святіший Отець поділився, що його вразило свідчення Давуда та Хасана, християнина та мусульманина, які, не зважаючи на відмінності, навчалися й працювали разом, разом будували майбутнє, усвідомивши, що вони брати. «Для того, аби прямувати вперед, нам теж потрібно працювати разом над чимось добрим та конкретним», – підкреслив Папа, додаючи, що це шлях, особливо, для молодих людей, які не повинні відмовлятися від своїх мрій через конфлікти минулого.

Папа Франциск подякував також за свідчення Рафі – представниці релігійної меншини мандеїв, яка розповіла про героїчний вчинок іншої жінки з їхньої спільноти, що загинула, намагаючись врятувати сім’ю свого сусіда мусульманина. «Скільки людей, мовчки та серед байдужості світу, розпочали тут шляхи братерства!» – наголосив Святіший Отець. Рафа розповіла також про невимовні страждання війни, яка змусила багатьох покинути свій дім і країну в пошуках майбутнього для своїх дітей. Папа подякував Рафі за її рішучість залишитися на своїй землі, а тим, хто був вимушений втікати, він побажав знайти привітну гостинність, «гідну уразливих і зранених людей».

«Саме завдяки гостинності, що є відмінною рисою цих земель, – зазначив на завершення Глава Католицької Церкви, – Бог відвідав Авраама і подарував йому сина, коли здавалося, що вже не було надії (пор. Бут 18, 1-10). Брати і сестри різних релігій, ми опинилися тут, вдома, і звідси ми разом хочемо взяти на себе зобов’язання здійснити Божу мрію про те, щоб людство стало гостинним і відкритим для всіх його дітей; про те, аби, дивлячись на те саме небо, воно ходило в мирі по тій самій землі».

Міжрелігійна зустріч завершилася проголошенням «Молитви дітей Авраама», яку з цієї нагоди уклав Папа Франциск.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.