Кілька математично-подружніх формул для нетлінного кохання

1+1=3

У подружжі завжди крокуємо втрьох з Господом. Услід за Ним. Або, ступаючи в місця від Його слідів. Або в Нього на руках. Із Ним безпечно, добре, щасливо, бо, як загубимося шляхом, — шукатиме нас…

100% ≠ 50+50

У подружжі не усі обов’язки розділяються порівно. Часом оті 100% чогось важливого й потрібного розбиваються у співвідношенні 80/20, 60/40 чи 99/1. Аби лиш співвідношення те було прошите словами "Дякую", "Відпочинь", "Потребую відпочинку", "Для мене це в радість", "Вибач", "Люблю", "Одужаєш обов’язково!", "Я з тобою", "Ми сильні разом", "Що ще можу зробити для тебе?"...

50/50 — ненадійно, майже нереалістично, надто ідеалізовано, відірвано від справжньої любові й життя…

(1+1) х 1 чи 2 чи 3 чи…10 = ∞ любов

Доданки у дужках нероздільні! А, коли нероздільні, — тоді сильні, надійні, сильно люблячі! Особливо нероздільні та сильні в голівках дітвори, перед якою стоїть знак "помножити", — на яку множиться любов батьків.

Дітям важливо бачити маму й тата, які хоча б раз у місяць йдуть вдвох на побачення. Не з дітьми в розважальний центр, помахуючи руками чадам, що підлітають на батутах. Не просто чекаючи дітей, тримаючи їхні торби й куртки в руках! Не без часу й нагоди на мамотатопогляди в очі!

Переконання "Все заради дітей!" і "Подружжя — то щось другорядне" розтягують "дужки" з формули, роблять "доданки" слабкими... Тоді "знак множення" блукає в пошуках любові, яку має примножувати…

1 + 1 = 1 – (1+1) + 1 – (1+1)

Чоловік та дружина мають поважати, цінувати своїх батьків. Бути вдячними, дбайливими, молитися за них… Але слухати не мають! Можуть дослухатися, а можуть ні!

Потреба у "відрізанні пуповини" батьківських порад, всюдисущої опіки й "кращезавасзнавства" — те, що молодята мають усвідомлювати ще до вінчання. І їхні батьки теж. Мають усвідомлювати.

1 ± 1 = ± 2 або ± 1 або ± 0

Подружжя потребує відповідальності! Знаки "±" роблять його хитким, без відчуття опори й безпеки. Сьогодні обійму, а завтра — не обов’язково… Сьогодні поспілкуємося вдвох, через місяць замінимо спілкування соцмережами… Сьогодні ти мені подобаєшся, а через рік — втомлюєш… Сьогодні дякуємо Богові за кожен день, а далі невдячно нарікаємо…

Плюс-мінус обов’язків, дій, рішень дає плюс-мінус результатів.

Тому, метафора дров не втрачає своєї актуальності. Плюс дрова — це плюс тепло. Мінус дрова — мінус тепло, тому не дивуймося так мінусовим температурам у стосунках.

Дивно, чому нерідко наші списки "дров" для тепла двох закоханих втрачають свою актуальність після народження дітей... Між іншим, для дітвори тепло мами до тата й тата до мами в сотні разів важливіше, аніж все тепло, віддане найменшим тим подружжям, якому самому "холодно"...

Мовчання + мовчання = проблемa²

Тут не про смиренне мовчання. І не про цінне вміння промовчати й прийняти щось без крику, претензій, нарікань, повчань.

Формула ця про неприбране "сміття", яке непомітно закидаємо під "килимок" невисловленого чогось. Не обговорили попередніх зранень, образ, суперечок? Не вирішили конфлікту? Подумали, що можна змовчати й проковтнути? Не помолилися в намірі подружнього миру й злагоди? Закинули під "килимок" на колись, потім, ніколи? Ну й логічно, що колись обоє зашпортаємося через "проблему²" чи більшій степені…

Говорімо! Фрази-кліше "Як справи?", "Все нормально" вважаються способами комунікації ввічливих просто знайомих людей, та не люблячого подружжя…

Певно, можна ще скласти багато математично-подружніх формул зі знаками ≈, >, <,√, : ...

Але, якими б вони не були, в самому слові "кохання" завжди міститиметься низка доданків на літеру "п", — прощення, прийняття, підтримка, перепрошення, присутність.

Й не міститимуться неприйнятні для нього слова на "г", — гординя, гнів (той, над яким "заходить сонце"), грубощі…

Корисних нам формул для легких, зрозумілих, вчасних розв’язків, — для нетлінного кохання!

Без задач, очевидно, не буває у справжніх, живих стосунках… Але й без радості від їхніх розв'язків також!