Чистий серцем – це той, хто живе у присутності Господа. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 1 квітня 2020 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Сьогодні ми разом читаємо про шосте блаженство, у якому сказано, що можна побачити Бога, і згадано умову для цього – чистоту серця.

Псалом каже: «У Твоєму імені серце моє каже: “Обличчя Моє шукайте!” Твоє обличчя, Господи, я шукаю. Не ховай обличчя Твого від мене» (27, 8-9).

Цей зворот – це приклад прагнення особистих стосунків з Богом, не механічних, не якихось умовних, ні: особистих, які книга Іова називає знаком щирих взаємин. У книзі Іова сказано: «Я чув лиш те, що говориться про Тебе, але тепер на власні очі Тебе виджу» (Іов 42, 5). І я часто думаю, що наш життєвий шлях, наші стосунки з Господом саме такі. Ми знаємо Бога з того, що чули про Нього, але через власний досвід рухаємося вперед, далі й далі, щоб нарешті пізнати Його безпосередньо, якщо віримо… І це – зрілість Духа.

Як же дійти до цієї сокровенності, як пізнати Бога на власні очі? Згадаймо, наприклад, учнів, поряд із якими дорогою до Еммауса крокував Господь Ісус, «але очі їм заступило, щоб Його не пізнали» (Лк 24,16). Бог відкриє їм очі наприкінці шляху, який завершується діленням хлібом, а починається з докору: «О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!» (Лк 24, 25). Цей початковий докір указує на джерело сліпоти: дурне й повільне серце. А коли серце дурне й повільне, речей не видно, вони розмиті, ніби в тумані. У цьому полягає мудрість шостого блаженства: щоб могти замислитись, потрібно заглибитися в себе та звільнити місце для Бога, адже, як каже святий Августин, «Ти був у мені глибший за найглибші таємниці моєї душі» («interior intimo meo»; «Сповідь», III, 6, 11). Аби побачити Бога, не потрібні нові окуляри чи інший пункт спостереження, не треба шукати богословських авторитетів, які вказали б на шлях. Необхідно звільнити серце від облуд! Ось єдина дорога.

Вирішальне дозрівання відбувається тоді, коли ми розуміємо, що найбільший ворог часто ховається в нашому серці. Найшляхетніше змагання – це бій проти внутрішніх облуд, які породжують гріхи. Бо ж гріхи змінюють сприйняття, а отже, оцінку речей: вони змушують бачити світ у неправдивому чи принаймні не вповні правдивому світлі.

Тому важливо зрозуміти, що таке «чистота серця». А для цього потрібно пам’ятати, що для Біблії серце складається не лише з почуттів, це найсокровенніший куточок людської душі, внутрішній простір, де людина є самою собою. Ось що воно означає для біблійного способу мислення.

Про те саме каже Євангеліє від Матея: «Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (6, 23). «Світло» – це погляд серця, перспектива, синтез, точка, з якої можна прочитати реальність (пор. «Evangelii gaudium», 143).

Але що означає «чисте» серце? Чистий серцем – це той, хто живе у присутності Господа, зберігаючи в серці все, що гідне стосунків із Ним; лише так він здобуває упорядковане, непокручене, просте життя. Тож очищене серце – це результат процесу, який передбачає звільнення та зречення. Чисті серцем такими не народжуються; вони переживають внутрішнє спрощення, навчившись заперечувати зло в собі самих, що в Біблії називається обрізаністю серця (пор. Повт 10, 16; 30, 6; Єз 44, 9; Єр 4, 4).

Внутрішнє очищення передбачає розпізнання й того, що в серці перебуває під впливом зла: «Знаєш, Отче, я відчуваю це отак, я отак думаю, отак я бачу, і це погано». Розпізнати поганий бік, бік, що затьмарений злом, – це осягнути мистецтво завжди навчатись у Святого Духа й дозволити Йому провадити себе. Шлях від хворого серця, від грішного серця, від затьмарене гріхом серця, яке не може бачити блага речей, до повного світла серця – це справа Святого Духа. Саме Він провадить нас у цій мандрівці. І так ми приходимо до того, аби «побачити Бога».

У цій благодатній візії, як і в усіх блаженствах, є есхатологічний вимір: радість Царства Небесного, до якого ми йдемо. Але вона вказує також на те, що бачити Бога означає розуміти задуми Провидіння в тому, що з нами діється; визнавати Його присутність у таїнствах, Його присутність у братах, особливо бідних і стражденних; упізнавати Його там, де Він проявляється (пор. ККЦ, 2519).

Шосте блаженство в якомусь сенсі є плодом попередніх: якщо ми дослухаємося до прагнення блага, яке живе у нас, і розуміємо, що живемо в милосердній любові, то починається шлях звільнення, який триває все життя та провадить до Неба. Це серйозна робота, це робота, яку чинить Святий Дух, якщо ми відкриваємо Йому простір для цього, якщо ми відкриті до дії Святого Духа. Можна сказати, що це – Божа справа, яка звершується в нас самих через випробування й очищення життя, і ця справа Бога і Святого Духа веде до великої радості, до справжнього миру. Не страхаймося, відкриймо двері серця Святому Духу, аби Він очистив нас і провадив нас цим шляхом до повної радості.

Франциск, Папа
Ватикан, бібліотека Апостольського палацу
1 квітня 2020

Переклад КМЦ за vatican.va