Отець Олег залишиться у моєму житті назавжди

З нагоди п’ятої річниці смерті отця Олега Кондратюка хочу поділитися своєю історією знайомства, дружби та співпраці з цією видатною людиною.

З отцем Олегом Кондратюком я познайомився влітку 2012 р., коли він став вікарієм рідної парафії в Бердичеві. Спочатку ми спілкувались виключно на тематику обслуговування інтернет-сторінки Ордену босих кармелітів в Україні, за яку він відповідав, а я допомагав йому в адмініструванні.

Згодом, вирішуючи різні питання щодо інтернет-сторінки, ми почали спілкуватися на тему покликання та інші теми, а з часом отець Олег став моїм духовним наставником.


Оскільки він був відповідальним за покликання в Ордені босих кармелітів, то запросив мене взяти участь у реколекціях для хлопців щодо розпізнання покликання. Перші такі реколекції для мене відбулися у Житомирі, наступні – у більш вузькому колі і довші за часом – у монастирі Сестер босих кармеліток у Києві, згодом – ще одні реколекції в Києві та Бердичеві.

Отець Олег, побачивши у мене прояви покликання до чернечого життя, запросив мене до препостуляту (період входження у монастир – прим. авт.). Я був разом із ще двома братами у вірі у монастирі в Бердичеві понад два місяці. Ми мали схожий графік як у братів кармелітів: час на молитву, роздуми, духовне читання, працю, відпочинок та інші справи. Також ми разом з отцем Олегом відвідали Польщу, взявши участь у Кармелітських днях молоді.

Так сталося (напевно, це Боже провидіння), що з нас трьох двоє інших хлопців продовжують своє навчання в Ордені босих кармелітів, а я залишився мирянином. Отець Олег у цьому мене підтримав та сказав, що у кожної людини своя життєва дорога, значить, моя дорога – служити Богові іншим чином.

Крім праці над інтернет-сторінкою Ордену босих кармелітів, разом з отцем Олегом ми заснували футбольну команду при парафії – ФК «Кармель», також спільно працювали над перекладом книги Йоана Павла ІІ «Дар і таємниця».


У середині грудня 2012 р. в Житомирі, в монастирі сестер бенедиктинок відбулися реколекції для хлопців та чоловіків із циклу «Розпізнай своє покликання», які проводив отець Олег Кондратюк. Увечері, після завершення програми, у кімнаті проводилось чаювання, де були присутні деякі учасники реколекцій з Бердичева, Києва, інших міст та отець Олег. Ми ділилися враженнями, обговорювали тематику реколекцій, а також обговорювали плани на майбутнє. І під час розмови виникла ідея зіграти товариську гру в футбол між кармелітськими парафіями з Бердичева та Києва. Отцю Олегу одразу ця ідея сподобалася, і він допоміг з організацією заходу. Гра відбулася 12 січня 2013 р. у Бердичеві. Крім того, за підтримки отця Олега з 4 січня 2013 р. бердичівські футболісти почали регулярно тренуватися. Так було засновано ФК «Кармель». Отець завжди опікувався командою.


Для мене  був особливим час спілкування з отцем Олегом на духовну тематику, про життя святих Кармелю. З ним завжди можна було порозмовляти на різні теми та порадитись.

Було ще багато планів та завдань, але у травні 2014 р. прийшла новина, що у Польщі отець Олег потрапив до лікарні. Спочатку ми всі думали, що хвороба несерйозна, і отець Олег повернеться додому та до рідної парафії, але, як виявилось, недуга прогресувала щохвилини. Під час лікування ми спілкувались переважно через Інтернет. Незважаючи на свій стан, йому вдалося приїхати до Бердичева у грудні 2014 р., щоби побачити рідних та парафіян, яких він безмежно любив.


Я надзвичайно вдячний Богові, що мені вдалося побачитися з отцем Олегом в Польщі 1-2 березня 2015 р. Він був дуже радий, коли ми приїхали до нього в лікарню. Обійнявшись, одразу спитав, як ситуація на Сході України, він дуже переживав за війну, також розпитував про команду, родину та парафію. Як завжди, активно запитував про деякі поточні справи та напрацювання. Було дуже важко з ним прощатися після цієї зустрічі.

А 24 березня 2015 р. вранці прийшла сумна звістка з Польщі, що отець Олег відійшов до дому Небесного Отця. Дуже важко описати той момент, коли я почув цю новину. Пустота, сльози…

Мені досі важко уявити, що його вже немає серед нас, хочеться з ним зустрітися, обійняти, поспілкуватись, запитати поради або просто поділитися новою ідеєю. Але я знаю, що він біля Господа і заступається за нас. Наш рідний отець Олег. Він наш захисник та заступник на небі. Я вдячний Господу Богові, що у моєму житті був і назавжди залишиться отець Олег Кондратюк – мій друг та духовний наставник.

Максим Железницький


Просимо всіх, хто може написати свідчення з життя отця Олега Кондратюка надсилати на електронну пошту бердичівського санктуарію: [email protected].