Єпископ Павло Гончарук: Великий Піст - час захоплення Божою любов'ю

- Отче, чи ви вже звикли до того, що стали єпископом?

Ні, щоранку мушу це усвідомлювати. Але не має часу над цим роздумувати, бо багато справ, зустрічей.

- Ви вже місяць як ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії. Як минув цей період для вас?

Протягом цього часу я мав приміційні Меси, знайомився з парафіями. Трохи увійшов у курс справ, маю вже певну картину щодо потреб дієцезії та деяких справ.

- Чи відвідували ви ті місця, куди їздили, як капелан?

Так, був у Маріуполі, Піонерському, де служать волонтери ХСП. Також дорогою відвідав Авдіївку.

- Яка ситуація там, де ви побували? В медіа зараз багато різної інформації, що там загострення.

Там іде війна! Є загиблі і поранені. Чути постріли, працює важка артилерія. Війна є війна!

- Наразі триває Великий Піст. Що допоможе його краще пережити?

Моя порада – глибше зануритися в те, що Господь для нас зробив. Залучати усе єство людини: емоції, розум, душу, серце, уяву, роздумуючи над тим, що переживав Господь Ісус Христос. Намагатися уявити цю ситуацію, закривавлені очі, побите обличчя з усвідомленням того, що це Він витерпів заради мене. Він іде, щоб урятувати мене. Господь це робить для мене! Намагатися пропустити через себе всі Його страждання, щоби відчути їх. Бо дуже багато залежить від цього: наскільки в моє серце проникне Божа благодать. Потрібно відкинути усе те, що забирає час. Відкинути усі злодійські штучки диявола, які відволікають нашу уяву. Епідемія короновірусу – найголовніша біда, бо забирає час, і ми не думаємо над тим, над чим потрібно.

Ми читаємо в Євангелії, що батько, син якого захворів, був зворушений. Це глибоке зворушення стало зародком віри. Дуже важливо зворушитися над тим, чого Господь торкається. Ми знаємо, що усі навернення відбувалися через глибоке хвилювання. Не йдеться про те, щоб себе змушувати це робити. Треба просто спокійно роздумувати, щоб зворушитися. І тоді народиться віра. Вона народжується, коли ми «торкаємося» Бога не тільки думкою, але й емоціями та почуттями - серцем. І час Великого Посту має нас до цього привести. А вже з цього буде народжуватися і прагнення та бажання. Бо це дає Дух Святий.

- Може, маєте якийсь свій улюблений молебен на Великий Піст, якусь молитву з дому?

Спеціальної такої молитви немає, але є Хресна Дорога. Я не йду за текстами якогось молитовника, хоча інколи їх і використовую. Я намагаюсь уявляти собі Хресну Дорогу, Ісуса Христа, концентруватися на тому, що Він пережив.

Під час роздумів ми можемо занадто зосереджуватись на своїх хрестах. Але, як на мене, це Його дорога, дорога хреста. Я намагаюсь у цій молитві захоплюватись Його Любов’ю.

- Якщо хтось знеохотився своїми гріхами, не вірить у те, що зміниться, щоб ви порадили такій людині?

Я раджу дивитися туди, куди дивиться Ісус Христос. Він не дивиться на гріх, а дивиться на серце, яке сумує. Зосередити потрібно свою увагу на Любові Божій: Ти мене любиш таким, яким я є! Я стільки разів падав, а ти мене ще любиш. Концентруватися на Його Любові, на Його Милосерді, а не на собі. ... я согрішив, Господи, а Ти мене ще любиш?!!! Який же Ти добрий!!!! І так буде правильно пережити свою слабкість. Його Любов стане силою, щоб навертатися і крокувати за Господом.

Дякуємо, Ексцеленціє, за розмову! Нехай Святий Дух обдаровує вас усіма небохідними дарами для того служіння, яке зараз виконуєте! 

Аліна Петраускайте, КМЦ