Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
17:05 Понеділок 2 2 614
16-03-2020, 17:05

Вірус і Причастя

Цей останній вірус, що з’явився в грудні 2019 року в Китаї і потім розповсюдився з різною інтенсивністю майже по всьому світу, у більшості людей викликає паніку, у інших пригнічення, у декого розгубленість, а у когось підозру про світовий зговір. Варіантів реакцій на вірус безліч, доходить навіть до заперечення існування чогось такого як «коронавірус COVID-19», що це все вигадки і т. д.
Проте, якщо такі нісенітниці, як заперечення, легко спростовуються через лабораторні дані чи теж факт смертей від хвороб, спричинених цим вірусом, то вже дискусія, як себе поводити у час розповсюдження вірусу, або – у нашому випадку – як себе поводити, щоб не допустити його розповсюдження, то тут вже є різні думки. І знову, від панічно-нервових до песимістично-насмішливих. А ще гірше – до некомпетентних. Причому, якщо йдеться про церковно-літургійну сферу, ця некомпетентність часто шириться не лише серед вірних, але і від пастирів.

А отже, в зв’язку з загрозою заразитися вірусом виникають наступні питання. Чи можна заразитися через Причастя або цілування ікони? Чи взагалі передається вірус через Святе Причастя? Звідси, наступне логічне питання: Чи втрачають Святі Дари свої матеріальні властивості? Крім того, чи були в історії Церкви прецеденти зараження через Причастя? Як взагалі Церкви переживали епідемії, наприклад чуму в пізньому Середньовіччі?

Причастя – це Тіло і Кров Христа під видами хліба і вина. Ці види – це і є всі без винятку властивості цих продуктів. А отже, вони можуть псуватися, бути неїстівними, бути отруєними чи, власне, переносити бактерії або віруси. Не говорячи вже про посуд, який використовується для уділення Св. Причастя. Аналогічно з іконами – бактерії чи віруси спокійно на іконах залишаються після поцілунку ікони хворою людиною, або теж деколи після прикладання до ікони чола, якщо раніше це чоло було потерте рукою, в яку ще раніше хворий кашлянув…

З богословської точки зору це доводиться дуже просто: Тіло і Кров Христа – це Бого-людське Тіло і Кров, а не лише Боже. Це втілений Бог, а отже Той, який взяв на себе всі наші слабкості, хвороби, страждання, все крім гріха. Навіть взяв на себе нашу смерть. Тому мова декого про те, що Причастя не може передавати хвороби чи віруси – це класично говорячи, монофізитство, тобто єресь перших віків християнства, коли деякі не вірили у реальність Втілення Христа, або навіть якщо вірили у Втілення, то твердили, що людська природа Христа була поглинута Його Божественною природою, а тому різні людські прояви Особи Христа – це лише ілюзія.

Тут варто уточнити одну справу. Не Святе Причастя само по собі стає вірусом, воно лише може стати посередником. Так само як і людина не є сама по собі вірусом, але може його переносити і передавати далі. Тому коли мова про заражених вірусом людей, які до речі, є "храмом Божим", то мова не проти людей, а проти вірусу, який люди переносять. Аналогічно і зі Св. Причастям у часі епідемій.

А отже, підсумовуючи, вірус передається через Причастя, бо Причастя зберігає всі матеріальні властивості продуктів. Як вчить Католицька Церква, завдяки переісточенню, яке має місце підчас Служби Божої, змінюється суть хліба і вина, тобто субстанція, але не акциденти, тобто не всі інші категорії, притаманні матеріальним речам. Іншими словами, Причастям з вірусом можна заразитися так само, як і бутербродом чи соком з вірусом.

До речі, те саме і з освяченою водою: так, вона може зіпсуватися, і фактів цього предостатньо. Віра в те, що "освячена вода не псується" - це звичайне магічне мислення, а отже язичницьке. Освячена вода так само не перестає бути водою, і так само може забруднитися, переносити віруси, бути отруєною і т. д. Освячення натомість робить її благодатною в тому сенсі, що віруючий завдяки своїй вірі, вживаючи її, отримує від Бога необхідні благодаті по своїй вірі, а не автоматично, тобто магічно. Ані освячена вода, ані Євхаристія - це не магія, це Таїнство. Євхаристія - це Таїнство, повторимо, Втіленого Бога, тобто Бога і Людини, тієї людини, яка хворіла, страждала і померла з приводу наших гріхів. А тому тим, які твердять, що "Тіло Христове не може зіпсуватися, бо це - богохульство", раджу переглянути фільм Мела Ґібсона "Страсті Христові" і подивитися, як там "зіпсували Тіло Господа".

В історії Церкви звичайно, що були випадки зараження через Причастя, особливо у часах, коли не сильно розуміли, що таке віруси, бактерії, як переноситься, приміром, чума і т. д. Навіть біля Папи Римського свого часу був спеціальний диякон, завданням якого перед звершенням Служби Божої папою, було покуштувати хліб і відпити вина, які були підготовлені до цієї і Служби, щоб визначити їхню придатність, тобто свіжість і т. п., але теж виявити, чи не отруєні ці хліб і вино, на яких служитиме Понтифік. Тому що папи були свідомі, що отруєні хліб і вино, навіть коли стануть під час Служби Божої Тілом і Кров’ю, не перестають бути отруєними і разом з благодаттю принесуть також неминучу смерть тому, хто їх споживатиме. Якщо хтось ігнорує здоровий розсудок в ім’я сліпої віри, то зазвичай платить за це або здоров’ям, або життям. І з мучеництвом це нічого спільного не має, лише з людською наївністю, якщо не дурістю, або навіть з гординею.

Щодо прецедентів в історії зараження через приймання Причастя, то це настільки очевидний факт, що навіть важко ще якось його на ново висвітлювати. Не лише від приймання Причастя в часі чуми чи мору помирали вірні, але і підчас інших Таїнств, де був контакт з кимось зараженим, наприклад під час Хрещення чи підчас Сповіді. У часи «Чорної смерті», тобто чуми у Європі в XIV столітті, та чумна паличка викосила не лише багатьох вірних, але і духовних, які контактували з вірними. Найбільше загинуло в Європі представників Ордену Картезіанців – біля 50%, і потім домініканців – біля 30%. Це все, між іншим, через служіння, в тім теж причащання хворих вірних.

Мало того, ще раніше в Середньовіччі Церква не дозволяла хірургічні втручання, між іншим – анатомування мертвих тіл, бо це було «огидне пролиття крові» (див. Постанови Турського Синоду 1163 року), чи «паплюження храму Божого», яким є тіло людини. Як писав один медик з часів «Чорної смерті»: «Клірики як завжди юрбляться біля хворих, намагаючись зі всіх сил довести велику дієвість свого втручання, звернення до святих, реліквій, освячених свічок, обітниць, милостині та іншого праведного шарлатанства. Коли ж лікарю вдається отримати перемогу над хворобою, це приписується заступництву святих, обітницям і молитвам кліриків. Коли ж хворий помирає, винні у цьому, звісно ж, лікарі».

З другого боку, у часах «Чорної смерті» папа Климент VI видав наказ перебувати у містах, заражених чумою, так званим «чумним лікарям». Пізніше ця практика поширилася на всю Європу. Зображення таких чумних лікарів, обтягнутих шкіряним вбранням і з дзьобом, в якому були ароматичні трави, часто ще сьогодні перепощують у зв’язку з ширенням коронавірусу.

Підсумовуючи, треба знову нагадати багатьом вірним, що «віра завжди повинна шукати розуміння» і віра має бути позбавлена гордині. А також – протиставлення розуму, між іншим – компетентним медичним вказівкам щодо гігієни, правил поведінки в часі епідемій, вірусів і т. п. техногенних явищ. Фанатизм у цих питаннях не лише не схвалюється суспільством, але теж і Богом. Бог не хоче, щоб грішник загинув, але щоб навернувся і жив (пор. Ез 33, 11). Саме про це і є давнє прислів’я: «Береженого Бог береже», а від гордого відвертається. Властиво, сам гордий спокушає Бога нібито своєю «вірою».

І останнє. Так, причащатися чи ні у ці часи? Чи все-таки боятися і не ходити до Причастя? Рішення просте: слухати Церкву, яка видає відповідні інструкції щодо способів Причастя в таких надзвичайних ситуаціях, не ширити фідеїстичних переконань, ніби то «з вірою і в прірву можна скакати», а здоровий розсудок, який дав нам Бог, можна відкласти на поличку. І головне – не впадати в паніку, лише ще більше довіритися нашому люблячому Отцю як Його діти.

Отець Петро Балог ОР

Зображення PCh24

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
2 комментарія
Надія
Додав Надія
23 березня 2020 20:38
Слава Ісусу Христу! Шановний священнику Божий! Причастя – це Тіло і Кров Христа під видами хліба і вина. Ці види – це і є всі без винятку властивості цих продуктів. А отже, вони можуть псуватися, бути неїстівними, бути отруєними чи, власне, переносити бактерії або віруси(пишете ви у своїй  
статті). Не маючи богословської освіти, я хочу сказати вам, що мені прикро такі речі від вас-розумних читати і бачити як це читають прості люди.Але  ви забули сказати про Євхаристійні чуда, які зберігаються у Ланчано
з 

8ст., у Больсені з 13ст.,Гостії з Сієни з 18ст.,які самі очистились і свіжі до сьогодні.Загалом є 130 подій. То скажіть но мені будь-ласка про які тут властивості продуктів ідеться?Якщо ви не вірите, що Євхаристія-це Живий Господь, Його справжнє Тіло і справжня Кров, яка не знає зітління, то якому Богу служите? Не заплутуйте людей! Вірите, що заразитесь через Причастя-не приймайте Його, не прирікайте себе на засуд. Ісус казав приймати Його, щоб мати життя в собі, Сподіваюсь Бог дасть вам мудрість, а не лише той "здоровий" глузд, який позбавляє живої віри!




















Mateusz
Додав Mateusz
27 березня 2020 14:02
Kолись наприклад в папській літургії існував обряд т.зв. praedegustatio - один з дияконів перед приготуванням дарів для євхаристійної жертви пробував, чи вино і хліб у відповідньому стані, чи наприклад не скисле або плісняве. Це було також на випадок спроби отруїти папу.
Те саме у випадку води чи інших освячень - речі на позбавляються своїх фізичних властивостей.
Були теж суворі покарання для священиків, які допустили щоб Святі Дарі зіпсувалися в тебернакулі.
Історія знає також випадки отруєння через Причастя, наприклад Михайло Вишневецький, якого отруїли в Молдавії чи єпископ Хосе Ігнасіо Чека і Бараба, якого отруїли стрихніном, які добавили до чаші перед Причастям

Складні питання 13:10 Вівторок 0 192 Час пандемії - час святих Час пандемії ставить перед нами багато викликів: вижити серед бомбардувань новинами про життя та смерть у світі, ситуацію в Україні та дискусіями людей щодо доцільності карантину. Кожен із нас робить свій вибір. І це відомо. Пропоную сьогодні придивитись до того, які горизонти для нас відкриває коронавірус.