Єпископ Радослав Змітрович: Наша місія – проголошувати Любов усім, які досвідчують свою крихкість через пандемію коронавірусу

- Отче, почну з того, що нас найбільше дотикає, – страху! Здається, що багато хто, а може, навіть усі, відчули страх через загрозу зараження. Деякі говорять: якщо боїшся – не маєш віри. Що ви скажете?

Наш Господь, Син, Бога Живого також боявся, і був це великий страх, бо як говорить Писання, «великі краплі крові спливали на землю». Був насправді людиною, а ми – тим більше. Я думаю, що нам варто покірно прийняти, що страх з’являється перед обличчям загрози смерті. Наше життя є постійною пасхою, постійним переходом від страху до миру і довіри. Бо істиною є те, що Христос переміг страх, щоби нам дати цю перемогу. Мій скромний досвід переконує мене, що Він дає мир, це Його благодать. Сьогодні можу її прийняти, а завтра – втратити. Петро мав відвагу присягнути, що ніколи не залишить свого Вчителя і Приятеля, і знаємо, що гірко плакав із приводу перемоги страху. Після смерті Господа учні, сповнені страхом, сиділи замкнені. Воскреслий Господь дав їм перемогу над страхом.

- Чи у цьому досвіді страху перед хворобою чи смертю і перемозі над ним не торкаємося того, що є серцем християнського послання?

Так, це щось дуже екзистенційне, і це є те, що було і є подією, об’явленням, чудом, які переживають християни: смерть переможена, є життя вічне, Бог живе у мені, Він – Святий Дух у мені, можу не боятись, можу любити, можу бути вільним. Я звичайна бідна людина, яку – як говорить Послання до євреїв – диявол ціле життя тримав у неволі через страх перед смертю, тепер можу не боятись і можу любити, даючи своє життя.

- Чи можете трохи більше розповісти, що маєте на увазі?

Людина внаслідок первородного гріха носить у собі духовну смерть, яка є втратою в глибині її буття почуття, що Бог її любить. Це щось страшне, найстрашніше, «смак» пекла, самотність Поки ми живемо на землі, легко знеболюємо це почуття духовної смерті, бо є батьки, друзі, робота, відпочинок, хобі і т.д.

Але коли з’являється, наприклад, загроза для здоров’я чи життя, то до свідомості людини доходить відчуття цієї духовної смерті: моє життя минає, я сам, немає для мене порятунку, але ж я хочу жити! І диявол використовує цей інстинкт, прагнення жити, а також цей страх перед відчуттям смерті, аби змусити людину бути егоїстом. Як можна заповнити цю пустку, самотність, витримати цю духовну смерть? Людина всередині себе втратила досвід, що її любить Бог, втратила зв’язок із Джерелом Життя. Але хоче жити і тому бореться, аби мати більше того, що може дати світ. І так стає егоїстом.

Страх перед відчуттям цієї духовної смерті, «смаку» пекла спонукає людину жити для себе. А це життя прокляте, бо людина створена для любові. Якщо не любить – страждає, дуже страждає, хоча і не розуміє, чому. Це його найбільше страждання. І Христос дає людині визволення, через Дар із Себе Самого. Завдяки своїй смерті і Воскресінню Він тепер може дати бідній людині свій Дух. Це пережили апостоли, це переживають учні Ісуса в кожній епосі. Тепер є шанс для нас.

- Чи можна сказати, що ситуації, коли ми знаходимось нібито у камері смерті, є особливим шансом прийняти те, що Христос хоче нам дати?

Думаю, що так. Багато хто знає постать о. Франциска Бляхницького. Він, будучи саме у камері смерті, досвідчив радикальної зміни життя. Перебування у камері смерті, на самоті, у ситуації, коли ми віч-на-віч зі своєю самотністю, створює особливий шанс відкритися на Спасіння. Це Спасіння означає зміну способу існування. Людина до цього часу жила самотньо, як сирота, змушена жити для себе. Тепер вже не буде сама, буде Божим дитям, бо Святий Дух, Любов Отця до Сина і Сина до Отця робить її здатним жити як Боже дитя. Це щось найпрекрасніше, найдивовижніше, що може відбутись у нашому житті.

- А якщо це не відбудеться?

Це страшне запитання, але треба його поставити. Знаємо звернення Господа до єрусалимських жінок, що плачуть: «Не плачте наді мною, але над своїми синами, бо якщо з зеленим деревом так відбувається, то що буде з сухим?». Якщо Він, «Зелене Дерево», повне життя і любові, так страждає, то яким страждання буде у тих, хто не має в собі життя і любові.

Віримо, що кожна людина отримує шанс відкрити своє існування, свою самотність на зустріч із Любов’ю. Саме смерть є останнім шансом, найсильнішим шансом, аби хоча б трохи, але реально відкритись на відносини з самим Богом, аби міг розпочатись процес переміни, аби людина пішла в напрямі Неба через Чистилище, а не до Пекла.

- Чи можна припустити, що через пандемію коронавірусу Бог шукає людей?

Бог завжди шукає людину, і з упевненістю можна сказати, що шукає відносин через те, що зараз відбувається. Тут варто подати одну з думок англійського письменника Льюїса, який досвідчив навернення.

Він написав дуже мудру книгу: «Листи старого диявола молодому». У одному з листів старий досвідчений диявол коментує задоволення молодого з приводу початку Першої світової війни: «Так, це правда, ми досягли успіху, люди будуть одне одного вбивати, але пам’ятай, що нашою головною метою є те, щоби вони йшли до пекла. Під час війни люди роблять багато зла, але також жертвують собою заради одне одного, а насамперед думають про смерть і звертаються до нашого Ворога. Наша мета – аби люди їли, пили, розважались і не думали! Аби потрапляли до наших рук як відгодовані тварини, яких годують, а потім вбивають.

Із упевненістю можна сказати, що теперішня ситуація спонукає всіх до роздумів. Це шанс!

- Раніше у подібних ситуаціях можна було почути, що це кара.

Ми на сьогодні, скоріше, не вживаємо цього поняття, бо здається, що можна деформувати або закрити правду про Бога, Який є Любов. Бог промовляє до нас через кожен факт, і сьогодні це факт пандемії, це можемо сказати точно.

- Що Бог говорить?

Говорить дуже багато. Кожен покликаний увійти в це запитання і до діалогу з Ним і з самим собою. Я насмілюся поділитися деякими думками, які, можливо, комусь допоможуть у цьому діалозі.

Мені здається, що Бог, насамперед, шукає людину, хоче її врятувати від пекла, егоїзму, пустки, пихи. Якщо Він, Єдиний насправді Існує, чи людина може жити так безбожно, як це бачимо зараз. Такі страшні речі відбуваються у світі. Є штати в США, де святкують з приводу дозволу вбивати дітей, аж до моменту, коли дитина виходить з лона матері. У багатьох місцях проголошується закон, який дозволяє робити з людською тотожністю, статевістю, сексуальністю що тільки заманеться. Це радикальні прояви безбожності. Їх набагато більше. Кардинал Ратцінґер писав, що вперше в історії людства ми є свідками культури, яка не має жодного відношення до трансценденції, релігії, Бога. Як спасти людей, які до такої міри дали себе ошукати дияволу, як їх вирвати з цього відчуження? Як мене вирвати з комфорту і фальшивої побудови свого «я»? Тільки через упокорення і зустріч з Його Любов’ю до мене, грішника. Наша місія – проголошувати цю Любов усім, які досвідчують свою крихкість і упокорення через пандемію коронавірусу.

- Отже, ви вважаєте, що ця пандемія змінить напрям світу від безбожності до життя з Богом?

Хочеться, аби так сталося. Розповім про одну зустріч 19 березня. Я пішов на тривалу прогулянку. За містом, десь у полі, стояв автомобіль, у якому сидів молодий хлопець. Щось читав. Я пожартував, що він знаходиться у найбезпечнішому місці, і запитав, що читає. Він відповів: «Боже Слово». – «Хай Бог Тебе благословить», – сказав я. Він те саме відповів. Повертаючись за хвилин 40, я побачив, що він так само сидить і читає. Я попросив, аби він прочитав якесь слово для мене. Почав: «Вийшов Мойсей від фараона з міста й зняв руки свої до Господа; і вщухли громи та градобій, і дощова злива над землею. Як же побачив фараон, що перестали і злива, і град, і громи, взяв і далі грішити, і закаменив своє серце, він і слуги його. І стало твердим серце у фараона, і не відпустив він синів Ізраїля, як і передсказав Господь Мойсеєві» (Вих 9, 33-35). Чи так буде і цього разу?

Врешті, фараон випустив ізраїльський люд, але для цього була необхідна смерть всіх первородних у Єгипті. У Одкровенні св. Йоана читаємо про кари, які викликали великі страждання, люди жахливо страждали, але не навертались. Як буде цього разу?

Маємо молитись і говорити правду. Не раз в історії – починаючи від Первородного Ісуса - траплялось що християни були тим що первородне, що було вбите і знищене, аби до людини дійшла правда християнського Одкровення: людино, Бог тебе любить, відносини з Ним є твоїм Життям, життя вічне існує, вже тут, на землі, можеш відчути його смак, а повнота чудесного життя чекає тебе після фізичної смерті. Це свідчення всіх мучеників

- Зрозуміло, що ми повинні молитись про припинення пандемії?

Так, Святіший Отець молиться і багато інших осіб також. У цьому є також наша любов до ближнього. Але з упевненістю можна сказати, що ця молитва має йти у разом із проханням, благанням, аби ми цей час переживали згідно з Божою волею. А яка Божа воля? Аби ми переживали цей час, кожну ситуацію як Божі діти, як Ісус. Приймати події та ситуації, які дає або допускає Бог, з довірою та любов’ю до братів.

- Що значить любити братів у цій ситуації?

Дуже багато. Зверну увагу лише на дві речі. Перше – це бути разом, бути поруч, підтримуючи одне одного. Друге – це дотримання правил безпеки, аби не заразити інших.

- А як ставитись до розпоряджень влади?

Поважати і дотримуватись.

Але тут варто ще раз підкреслити, що є завданням Церкви, яке ніхто інший не може виконати: показати Небо, показати Доброго Отця, допомогти досвідчити любові, від якої ніщо не може людину відділити... Це має також велике значення для перемоги над коронавірусом, який атакуватиме. Слухання лише розпоряджень щодо карантину та інформації у медіа дуже легко викликає в людині страх, стрес, паніку, а це все послаблює імунітет. Якщо з’являються люди, які мають спокій серця завдяки Святому Духу, Який в них оселився, це допоможе всім.

- Дякуємо, Ексцеленціє, що поділились своїми роздуми щодо тих питань, які турбують багато сердець. Хай Бог обдаровує Вас потрібними дарами!

Аліна Петраускайте, КМЦ