Життя – це не абстракція, воно завжди проявляється в людях із плоті і крові. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 25 березня 2020 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Рівно двадцять п’ять років тому, 25 березня, коли Церква святкує Благовіщення Господнє, святий Йоан Павло II оприлюднив енцикліку «Evangelium vitae» про цінність і непорушність людського життя. У ній він наголосив на глибокому й тісному зв’язку між Благовіщенням і «Євангелієм життя». Сьогодні ми зустрічаємося, щоб поновити це вчення в умовах пандемії, яка загрожує людському життю та світовій економіці. Ця ситуація змушує відповідальніше сприймати слова, якими починається енцикліка. Ось вони: «Євангеліє життя містить у самому серці послання Ісуса Христа. Церква щодня дослухається до нього з Любов’ю, аби віддано й відважно проповідувати як добру новину людям усіх епох і культур» («Evangelium vitae», 1).

Як і будь-яка євангельська звістка, ця насамперед потребує свідчення. І я зі вдячністю думаю про невелемовні свідчення багатьох людей, які – кожен по-своєму – роблять усе можливе, аби служити хворим, літнім, самотнім і найзнедоленішим. Вони втілюють Євангеліє життя у практику, як Марія, Яка, прийнявши ангельську звістку, вирушила на допомогу кузині Єлизаветі.

Життя, яке ми покликані підтримувати й захищати, – це аж ніяк не абстрактне поняття, воно завжди проявляється в людях із плоті і крові: новонароджена дитина, бідна й відкинута людина, самотній і зневірений хворий або вмирущий, той, хто втратив роботу або ніяк не може її знайти, мігрант, якому відмовили у притулку або запроторили в табори тимчасового утримання… Життя проявляється в людях.

Кожна людина покликана Богом насолоджуватися повнотою життя; і будь-яка загроза людському життю й гідності не може не залишити слідів у серці, у материнському «лоні» Церкви, чиїй дбайливій опіці довірено людину. Захист життя – це для Церкви не ідеологія, а реальність, людська реальність, до якої причетні всі християни: саме тому, що вони християни, і тому, що вони люди.

Замахи на гідність і життя людей, на жаль, тривають і в наші часи, в епоху загальних прав людини; ба більше, ми стикаємося з новими загрозами й новим рабством, і не завжди законодавство має на меті захист крихкого й тендітного людського життя.

Тому послання енцикліки «Evangelium vitae» сьогодні актуальне як ніколи. Не тільки в надзвичайній ситуації, у якій ми нині опинилися; ідеться про те, аби діяти на культурному й освітньому рівнях і передавати майбутнім поколінням здатність до солідарності, піклування, гостинності та привітності – адже спадщина культури життя належить не тільки християнам, а всім, хто, прагнучи розбудовувати братерські стосунки, визнає цінність кожної людини, хай навіть немічної та стражденної.

Дорогі брати і сестри, кожне людське життя, унікальне й неповторне, коштовне саме в собі й має надзвичайну цінність. Про це потрібно звіщати знову й знову – сміливими словами та сміливими учинками. Це заклик до солідарності та братерської любові, спрямований усій великій людській сім’ї та кожному з її членів.

Тому зі святим Йоаном Павлом II, який написав цю енцикліку, я ще раз у глибокому переконанні потверджую заклик, адресований усім двадцять п’ять років тому: «Шануй, бережи, люби життя і слугуй життю – кожному людському життю! Тільки на цьому шляху знайдеш справедливість, розвиток, свободу, мир і щастя!» («Evangelium vitae», 5).

Франциск, Папа
Ватикан, бібліотека Апостольського палацу
25 березня 2020

Переклад КМЦ за vatican.va